Слава ЗСУ!

- Ні, я не був здоровий.- Він чув, як у вітальні галасували родичі.

Мілдред, схилившись над ліжком, зацікавлено дивилася на нього. Він відчував її присутність, бачив її, не розплющуючи очей,- волосся, спалене хімічною фарбою, ламке, мов солома, очі, наче прикриті невидимими більмами, намальовані закопилені вуста, худорляве від дієти, сухе, ніби тичка, тіло, біла, як сало, шкіра. Іншою вона йому й не пригадувалась...

- Дай мені таблетку аспірину й води.

- Треба вставати,- відказала вона.- Вже полудень. Ти проспав на п\'ять годин більше, ніж звичайно.

- Чом ти не вимкнеш вітальню?

- Але ж там мої родичі!

- Ти можеш це зробити заради хворої людини?

- Я притишу звук.

Вона вийшла зі спальні й незабаром повернулася, нічого не зробивши.

- Де ж аспірин?

- Ти ніколи досі не хворів.- Вона знову вийшла.

- Так, а тепер хворий. На роботу не піду. Зателефонуй Бітті.

- Ти так дивно поводився вночі.- Наспівуючи, вона підійшла до нього.

- Де аспірин?- Він дивився на склянку з водою, яку вона йому подала.

- Ах! - Вона знову пішла до ванної.- Щось трапилось учора?

- Пожежа, оце і все.

- А я дуже гарно провела вечір,- долинув її голос із ванної.

- Що ж ти робила?

- Дивилася передачу.

- Яку? [232]

- Програму.

- Яку програму?

- Дуже гарну.

- Хто грав?

- Уся трупа.

- Еге ж, уся трупа, вся трупа, вся трупа.- Він тис пальцем на болючі очі. Раптом хтозна-звідки війнуло гасом, і Монтег почав блювати.

Ввійшла, все ще наспівуючи, Мілдред і здивовано спитала:

- Що це ти робиш?

Він з відразою подивився на підлогу.

- Ми разом з книжками спалили стару жінку.

- Добре, що цей килим миється.- Вона принесла швабру й заходилася витирати підлогу.- Вчора ввечері я була в Гелени.

- Хіба не можна дивитися виставу вдома?

- Звісно, можна, але іноді приємно піти в гості. Вона вийшла до вітальні. Монтег чув, як вона співає.

- Мілдред! - гукнув він.

Вона повернулась, наспівуючи й легенько клацаючи в такт пальцями.

- Ти нічого не хочеш запитати про вчорашній вечір? - сказав він.

- А що таке?

- Ми спалили з тисячу книжок. І жінку.

- Ну?

Вітальня аж вибухала від оглушливих звуків.

- Ми спалили твори Данте, і Свіфта, і Марка Ав-релія...

- Він європеєць?

- Здається.

- Радикал?