Слава ЗСУ!

- Жінку? - Здавалося б, Біла Лань повинна була навчити Меррета триматися подалі від розбійниць всякого роду. - У Братстві Королівського лісу теж була одна.

- Я знаю про неї. - Зрозуміло - як не знати ту , що залишила свою мітку на твоєму чоловікові? - Але Біла Лань, за чутками, була молода і красива, про цю ж говорять зворотне. Селяни стверджують, ніби її обличчя спотворене шрамами, а в очі дивитися страшно. Вона то ніби й командує розбійниками.

- Командує? - засумнівався Джеймі. - Однак Берік Дондарріон і червоний жрець...

- Їх там не бачили, - впевнено заявила леді Марийя.

- Дондарріон мертвий, - вставив Могутній Вепр. - Гора всадив ножа йому в око - у нас є люди, які самі бачили це.

- Одні підтверджують це, - заперечив Аддам Марбранд, - інші ж кажуть, що лорда Беріка вбити неможливо.

- Сір Харвін вважає, що це брехливі вигадки, - зауважила Амарея, намотуючи на палець косу. - Він обіцяв мені голову лорда Беріка. Це справжній лицар... - І вона зашарілася, ще не осушивши сліз.

Джеймі думав про подарунок, який він підніс Піа. Молодший братик досхочу б посміявся над ним. «Це краще, ніж дарувати їм квіточки», - сказав би він. Тіріон і для Харвина Пламма знайшов би слова, причому «справжнім лицарем» його не назвав би. Брати Харвина - здоровенні, м'ясисті хлопці, товстошиї, червонолиці. Мисливці до всяких утіх і до сміху, швидкі на гнів, але відхідливі. Харвін - Пламм іншого роду, стриманий, з жорсткими очима, не вміє прощати. І чудово володіє бойовим молотом. Створений для командування гарнізоном, а не для любові. Втім... Джеймі задумався, дивлячись на леді Амарею.

Слуги вже подавали рибне блюдо - щуку, запечену з травами і подрібненими горіхами. Господиня будинку спробувала, схвалила і веліла перший шматок покласти Джеймі. Перехилившись через чоловікове місце, вона торкнулася пальцями його золотої руки.

- Тільки ви, сір Джеймі, могли б убити лорда Беріка. Як вбили Усміхненого Лицаря. Молю вас, мілорд, - залишіться і допоможіть нам впоратися з Дондарріоном і Псом. - Кажучи, вона гладила його золоті пальці - невже вона всерйоз думає, що він здатний це відчути?

- Усміхненого Лицаря вбив Меч Зорі, міледі. Сір Ертур Дейн, перевершував мене у всьому. - Він прибрав від неї золоту руку і знову заговорив з леді Марією: - До якого ж місця Уолдер Чорний простежив цю жінку і її людей?

- На північ від Відьминої Трясовини його гончі знову взяли їх слід. Він клянеться, що наздогнав би їх через півдня, але вони втекли на Перешийку.

- Нехай там і згниють, - весело побажав сір Кеннос. - З ласки богів їх засмокче в болото або левоящери розправляться з ними.

- Їх можуть прийняти до себе жабники, - зауважив сір Данвел Фрей. - Болотні жителі і раніше покривали розбійників.

- В цьому вони не самотні, - промовила леді Марийя. - Деякі з річкових лордів запанібрата з Бериком.

- І простий народ теж, - пирхнула її дочка. - Сір Харвін каже, що вони дають розбійникам дах і їжу, а коли він питає, куди ті пішли, йому брешуть. Брешуть своїм власним лордам!

- язики їм за це вирізати, - порадив Могутній Вепр.

- Тоді вже вони неодмінно будуть говорити правду, - зауважив Джеймі. - Якщо хочете, щоб вам допомагали, зробіть так, щоб вони полюбили вас. Ертур Дейн, коли ми виступили проти Братства Королівського лісу, чинив саме так. Він платив людям за з'їдену нами провізію, передавав королю Ейєрису їх скарги, розширював пасовища біля їхніх сіл. Він навіть виговорив для них право зрубати кожен рік по скільки то дерев у лісі, а восени вбивати скільки то королівських оленів.

Лісовики бачили в Тойні свого захисника, але сір Ертур зробив для них більше, ніж могло сподіватися зробити Братство, і вони перейшли до нас. Інше вже не становило праці.

- Лорд командувач говорить мудро, - визнала леді Марийя. - Ми ніколи не виведемо цих розбійників, поки тутешній народ не полюбить Ланселя так само, як любив мого батька і діда.

Молитвами любові не заслужиш, подумав Джеймі, глянувши на порожнє місце кузена.

- Молю вас, сір Джеймі, - надула губки леді Амарея, - не залишайте нас. Мілорд потребує вашої допомоги, і я теж. Ми живемо в жахливий час. Я погано сплю ночами, так мені страшно.

- Моє місце поряд з королем, міледі.

- Зате я до ваших послуг, - втрутився Могутній Вепр. - От візьмемо Ріверран, і я відразу заскучаю без бійки. Не те щоб я вважав Беріка Дондарріона гідним супротивником - я ж пам'ятаю його по турнірах. Гожий хлопчина в ошатному плащі, зовсім зелений і хисткий.

- Тоді він ще не вмер, - зауважив молодий сір Арвуд Фрей. - У народі кажуть, що після смерті він сильно змінився. Вбити його можна, але він недовго залишиться мертвим. Прошу боротися з такою людиною. А тут ще Пес, який убив двадцять чоловіків в Солеварнях.