Слава ЗСУ!

А адже вона права, зрозуміла королева. Кругом стільки троянд, що не продихнеш. Яка досада, що Мейс Тірел їй все ще потрібен, принаймні до перемоги над Станнісом. Як же позбутися від доньки, не втративши батька?

- Зрада є зрада, - сказала Серсея, - але тут потрібні докази вагоміше місячного чаю. Якщо невірність Маргері буде доведена, навіть лорд батько засудить свою злочинну дочку, щоб її ганьба не заплямувала його самого.

Кеттлблек задумливо прикусив вус.

- Треба спіймати їх на місці злочину.

- Але як? Квиберн стежить за нею вдень і вночі. Її слуги беруть у мене гроші, але відбуваються дрібницями. Ніхто цього коханця і в очі не бачив. У неї в покоях співають, сміються, розмовляють - і тільки.

- Так просто Маргері не впіймаєш, - сказала леді Меррівезер. - За своїми дамами вона як за кам'яною стіною. Вони сплять з нею, одягають її, разом моляться, читають і шиють. Коли вона не полює і не їздить верхи, то грає з маленькою Алісанною Бульвер. В товаристві чоловіків при ній завжди або септа, або її кузини.

- Але повинна ж вона колись віддаляти від себе свій курятник. Якщо тільки вони самі не беруть участь в цьому, - осінило раптом королеву. - Не всі, можливо, але деякі.

- Кузини? - засумнівалася леді Таєна. - Всі три ще молодше і невинніше маленької королеви.

- Розпусниці в дівочому одязі. Це робить їх гріх ще більш кричущим. Їхні імена стануть уособленням ганьби. - Серсеї здавалося, що вона вже смакує цю ганьбу. - Ваш лорд чоловік, Таєна, - мій верховний суддя. Я сьогодні запрошую вас з ним на вечерю. - Треба поспішати, поки Маргері не забрала собі в голову повернутися в Хайгарден або відправитися на Драконячий Камінь до вмираючого брата. - Накажу кухарям смажити для нас кабана - а щоб м'ясо легше перетравлювалося, потрібна музика.

- Неодмінно. - Таєна миттю збагнула, в чому справа.

- Тоді попередьте свого лорда чоловіка і знайдіть співака. Ви, сір Осмунд, залишіться - нам з вами треба багато чого обговорити. Мені знадобиться також і Квиберн.

Дикого вепра на кухні, на жаль, не знайшлося, а посилати за ним мисливців не було часу. Замість нього кухарі закололи свиню і засмажили її з медом, гвоздикою і сушеними вишнями. Не зовсім те, чого хотілося Серсеї, але робити нічого. Після свинини подали печені яблука з гострим білим сиром. Леді Меррівезер насолоджувалася кожним блюдом, але чоловік її, з червоними плямами на блідому обличчі, все більше налягав на вино і поглядав на співака.

- Шкода бідного лорда Джайлса, - сказала Серсея. - Однак по його кашлю ми, думаю, не будемо сумувати.

- Так, мабуть.

- Тепер нам потрібен новий лорд-скарбник. Будь в Долині спокійніше, я повернула б Петіра Бейліша, але... я думаю спробувати на цій посаді сіра Харіса. Він нічим не гірше Джайлза - принаймні кашель його не мучить.

- Але сір Харіс - королівський правиця, - сказала Таєна. Сір Харіс - заручник, не дуже придатний навіть для такої ролі.

- Пора забезпечити Томена більш сильним правицею.

Лорд Ортон підняв очі від кубка.

- Більш сильним - це добре. Але хто ж?

- Ви, мілорд. У вас це в крові. Ваш дід став наступником мого батька як правиця короля Ейєриса. - Змінювати Тайвіна Ланістера на Оуена Меррівезера було все одно що міняти бойового скакуна на осла - правда, Оуен тоді був уже старим, кінченим чоловіком. Користі трону він не приніс, але і шкоди нікому не робив. Ортон молодше і, крім того, одружений на видатній жінці. Шкода, що не можна зробити правицею Таєну. Вона стоїть трьох таких, як її чоловік, і з нею куди веселіше. Але вона жінка і притому мирійка, так що доведеться задовольнятися її чоловіком. - Я не сумніваюся, що ви опинитеся здібніше сіра Харіса. - Вміст мого нічного горщика і той здібніше сіра Харіса , додала про себе Серсея. - Чи згодні ви служити престолу?

- Так... так, звичайно. Ваша величність робить мені велику честь.

Честь не за твої заслуги.

- Ви добре послужили мені як суддя, мілорд, - і ще послужите, адже попереду нас чекають нелегкі часи. - Переконавшись, що Меррівезер зрозумів сенс її слів, королева усміхнулася співакові. - Ти теж заслуговуєш нагороди за ті чарівні пісні, які співав нам весь вечір. Боги щедро обдарували тебе.

- Ваша величність дуже ласкаві, - вклонився співак.

- Ні, я лише кажу правду. Леді Таєна сказала мені, що тебе називають Блакитним Бардом.

- Це так, ваша величність. - На співаку були блакитні сап'янові чоботи, голубі бриджі з тонкої вовни, голуба шовкова сорочка з білими атласними прорізами. Він навіть пофарбував волосся в блакитний колір на тирошійський манер. Вони локонами падали йому на плечі, і пахло від них запашною водою, зробленою, без сумніву, з блакитних троянд. Тільки зуби, дуже рівні і красиві, залишалися білими серед цієї блакиті.