Слава ЗСУ!

– Так все ж таки, чому тоді нічого не знайшли? – спитав Фідель. – Адже навіть від цих спільнот теж мало б щось лишитися, а археологи начебто стільки вже всього накопали.

– Дивись, друже, припустимо, із нами трапиться якийсь глобальний пиздець. І через тисячі років представники наступної цивілізації відкопають якийсь там електронний мікроскоп. І що вони подумають? Що це вівтар! Археологи, вони який предмет не знайдуть – все для них предмет культу, яку книгу не відкопають – усе святе письмо. Так відриють, наприклад, у майбутньому Айзека Азімова чи Рея Бредбері у кращому випадку, і тримайте – священні тексти нашого часу.

– Технології були, – приєднався до розмові Вінсент, – і це факт. Наші нещодавно знайшли скриньку часів раннього християнства. Темні такі часи, незрозуміло, коли саме скінчився період славного варварства, та почалася уся ця середньовічна поїбень. Отож у скриньці цвяхи та щось на кшталт інструкції до них. Виявилось – набір для розп’яття. Знайшли ми одного відчайдушного добровольця, пообіцяло йому начальство чималу премію, прибили ми його акуратно до хреста. І що ви думаєте – миттєво опинився десь у районі Голготи. Про це ми потім вже дізналися, коли він з посольства зателефонував. Ось такий у ті часи винайшли чудернацький телепорт. Досі не збагнули, як усе це працює.

– От коли б так усю гопоту прибити, та й на Голготу відправити, – мрійливо сказав Фідель, – однак, на жаль, навряд вдасться здихатися них у такий гуманний спосіб. Доведеться хуярити.

– Ось ти, друже Фіделю, пропонуєш мочити тупих мудил у спорткостюмах, – сказав Генріх, хильнувши саке, – не найкраща ідея.

– Я так не вважаю, – заперечив Фідель, – гопники – не люди, без них світ стане чистішим.

– А от хуй ти від них світ позбавиш. Закон збереження енергії. Вб’єш одних, одразу ж народяться інші, ще тупіші. Тобто, вони ж, але відкинуті у розвитку іще далі назад, якщо є куди, в принципі. Така собі Лернейська гідра. Єдиний варіант – вивести їх на більш високий рівень свідомості. Але для цього потрібна не одна тисяча інкарнацій, тож не варто й заморочуватися.

– Так мочити їх ще у дитинстві, і нехай собі перевтілюються раз за разом, чорт із ними, – Фідель завжди віддавав перевагу найпростішим шляхам вирішення проблем, і цим він мені подобався.

До бару вбіг охоронець:

– Гайда, хлопці!

Ми поспішили до виходу. Надворі виявилось кілька десятків «сарацинів» – так ми йменували ворогів, що сповідували примітивну форму ісламу. Вогнепальної зброї я не помітив. «Сарацини», що нагадували арабів, були озброєні клинками – мабуть, знаменита дамаська сталь. Ті, що зовні нагадували кавказців, взагалі прихопили хто що, переважно ножі, бейсбольні бити та телескопічні кийки. С якогось боку грамотно. Кому потрібні проблеми з владою? А тут як би зі сторони буде виглядати не як теракт, а скоріш як хуліганська сутичка між представниками субкультур.

– Ніхуя ж собі, – мовив Фідель. Він, звісно, не знав, у чому тут справа, що ми бачимо перед собою представників Ордена. Він взагалі про Орден знав небагато, ми особливо не балакали про свою роботу, і він гадав, що наша організація – така собі суміш культурологів та ролевиків. Однак агресивні наміри мусульман були очевидними.