Слава ЗСУ!

Над барною стійкою увімкнений телевізор. Рекламний ролик. Вчителька щось пояснює дітям. Раптом міняється на обличчі:

– Що ви собі дозволяєте, шановний? Хто ви взагалі такий?

На останній парті сидить вщент п’яний чолов’яга, розхристаний, неголений, у тренувальному костюмі. Він хиляє з ополовиненої пляшки портвейну та відповідає:

– А я з цього самого… з райвно…

Кадр зупиняється, на екрані з’являється напис: «Будь мужиком – пий усюди!».

Доволі сміливо. Цікаво, що за канал дозволяє собі пропаганду спиртного? І це при масовій непопулярності (не спиртного, а пропаганди, звісно). Теорія змови вже десятки років як лишається в тренді. Чому люди живуть погано? Можливо, тому що, по-перше, вкотре обирають до органів влади тих самих мудил, а по-друге, самі є лінивими боягузливими дупами, що не прагнуть щось міняти у життєвому устрої? Звичайно ж ні. Одне із улюблених виправдань – живуть погано, бо пиячать. А пиячать, тому що масова пропаганда всіх зомбує. Яка до біса пропаганда? Ціни на бухло ростуть, мов на дріжджах, рекламу заборонили, вживання у громадських місцях заборонили, усі без виключення політики та активісти тільки й белькочуть про «здоровий спосіб життя», фітнес-клуби відчинили ледь не в кожному будинку… Хоча б один приклад пропаганди? У відповідь – очі розплющте. Ви що, не бачити, що із простим народом жиди (буржуї, гренландці, ООН, інквізиція, масони, Світовий уряд, рептилоїди та ін.) коять?

Барменка перемикає канал. Якраз починається шоу «Ексгумація», що набирає у народі все більшу популярність. Знімальна група їздить по цвинтарям та ексгумує відомих особистостей. Експерти визначають, як ті збереглися, чи можна ще визначити причину смерті, які умови надаються мерцям на кладовищах. «А сьогодні, любі телеглядачі, ми ексгумуємо Миколу Васильовича Гоголя!» – радісно лементує ведучий.

– Здоров був, Варґу! – це мій знайомий Ваня.

Потискаю простягнуту руку, він займає місце навпроти. Підіймає кухоль, висуває вперед. Я відводжу свій подалі.

– Чого ти?

– Друже, ти коли-небудь взагалі розмірковував над змістом цього ритуалу. Коли келихи зсуваються, що при цьому відбувається?

– І що саме?

– Вважається особливим шиком почаркуватись з розмаху, щоб аж дзвеніло. І щоб напій з однієї посудини перелився у іншу. Навіщо по-твоєму це потрібно?

– Певно, давня традиція. Щоб впевнитися, що напій не отруїли.

– Можливо й так. Але існує і більш глибока інтерпретація. Обмін рідинами, обмін соками. Присутній явний сексуальний підтекст. Відповідно, при чаркуванні чоловіком із чоловіком маємо явний натік на нетрадиційні смаки. Які не є характерними ні для мене, ні, наскільки мені відомо, для тебе.

– А поминки тоді… – Осіняє мого співрозмовника.

– Цілковита правда. Там усі нібито чокаються із покійним. Некрофілія як вона є. Нічого дивного. Прибитий цвяхами до хреста чоловік у передсмертній агонії як символ віри. Знову ж таки усі ці ікони у храмах, зображені на них святі вже давно мертві. Християнський культ по своїй суті – це некромантія у чистому вигляді.

Ми продовжуємо пити. Нічого вартого уваги не відбувається. Окрім того, що Віталія Івановича, місцевого дебошира, спускають зі сходів. Він вкрай дістав барменку благаннями про кредит, а усіх відвідувачів проханнями позичити грошей. Тож усе закономірно. «Ой, рученята мої! Ой, ніженьки мої! Що ж ви зі мною робите!» – принижено скиглить Віталій Іванович надворі. Усі інші продовжують пити, аж доки бар не зачиняється.