Слава ЗСУ!

Коли вони дісталися університетського двору, Василько підійшов до пам’ятника засновнику закладу, демонстративно плюнув на нього та сякнувся, затиснувши одну ніздрю. Потім він вліз на розташований біля входу парапет зі статуєю лева та звернувся до товаришів:

– Дамо, братики, добрячого прочухана клятим студентикам. Вони-ж бо звісно усі язичники та сатаністи. Понавивчають у себе в університетах усілякою хуйні та розбрідаються по світу, переповнені шкідливих знань та вмінь. Ходять та пудрять добрим людям мізки, віщаючи про усілякий там космос та іншу бісовщину. Друкують книги із викривленими фактами. А ми-ж бо із вами знаємо правду, братики. Знаємо, що Магеллан ніколи не здійснював ніякої навколосвітньої подорожі, а гепнувся до безодні із краю землі. Нам пречудово відомо, що Гагарін не літав ні до якого неіснуючого космосу, а розбився об небесну твердь!

– Вірно, Васильку! – закричали із натовпу. – Не треба нам цих освіттів, щоб правду знати!

– Ви гляньте-но на цього лева, – продовжував Старообрядець, вказуючи на статую, – що це за мерзенна богоненавидна скульптура. Кому окрім соромітних язичників спаде на думку робити левине зображення із лицем, настільки схожим на людське? Чи це не ознака поклоніння Звіру?

У відповідь на це статуя відкрила пащу та проспівала мелодію голосом, що нагадує флейту. За мить величезний скорпіонів хвіст встромився жалом у груди Василька. Мантікора вишкірилась, дивлячись на шоковану публіку.

Борці за святу віру позадкували, і ті, що стояли позаду, наштрикнулися прямо на роги єдинорогів. Із будівлі університету вийшов Ігнатій. Він притримав двері, випускаючи ще кількох мантікор, анталопів та мірміколеонів. Почалася кривава бойня. Великий інквізитор дивився на дії своїх створінь із легкою посмішкою, тихо читаючи подячну молитву.

10

Настав час йти, Ігнатій це усвідомлював. Він розпив прощальне відро освяченої горілки із юродивими старцями, виписав щедру вихідну допомогу науковим працівникам, відписав власність Ордена монастирю та щиросердечно розпрощався із мантікорами, благословивши їх та усіх інших створених його підлеглими істот плодитися та розмножуватись. Принаймні, тих, хто був на це здатен.

Позаду була левова частка його життя, проведена за вербуванням божевільних, тортурами, інтригами, війною та безглуздими спробами звеличитися, переповнена релігійним лицемірством, брехнею та підлістю. За усією цією метушнею Ігнатій так і не знайшов свій Святий Ґрааль, та й взагалі не здобув нічого ціннішого за малокорисний прах згорілих янголів.

Лише на схилі літ інквізитор знайшов ясне розуміння того, що тільки особисті переживанні даються нам Богом, а усі переживання, пов’язані із соціальними взаємодіями – від Диявола. Боротьба за владу, вплив та статус є отрутою для душі. Розчиняючись у цьому болоті, людина поступово перестає помічати природні радощі життя.

Ігнатій мав намір здійснити довгу пішу мандрівку в обхід сповнених суєтою міст лісами горами та пустелями, а потім осісти де-небудь у відлюдному скиті і провести залишок своїх днів у пості та молитвах. Вперше за все життя він відчував себе вільним.

11

Я гадки не мав, де мені шукати Морріган, але вона знайшла мене сама. Після довгої відсутності відьма зайшла у внитриконторську соцмережу та скинула мені особистим повідомленням пісню «Norwegian Wood». Навряд чи мова йшла про Норвегію, я поки що не встиг її відвідати, хоча й давно збирався. Та й надто вже багато прив’язок до Скандинавії як для фанатки кельтів. Батьківщина «The Beatles» також відпадала. Мерсісайд – це не якийсь там Корнволл. Єдине, що спадало на думку, це так звані Фіорди у Нью-Вавилоні. Насправді вони являли собою узбережжя засміченої міської річечки неподалік від гіпермаркету, у якому місцева публіка затарювалася бухлом перед тим, як тусити, і справжні фіорди нагадували вельми умовно. Лісом можна було приблизно вважати посадки між гіпермаркетом та водоймою. Спиток – не збиток. Я набрав повний наплічник дешевого ірландського віскаря та рушив туди.