Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Безсмертна традиція

Чернець посміхається, йде до бару, бере дві величезні плішки віскі та обходить приміщення, поновлюючи пійло у собачих мисках.

– Навіщо ти прийшов? – цікавиться Генріх.

– Я прийшов, щоб над вами сміятися. Ви нічого не розумієте. Ви розрізняєте дух і матерію та нескінченно сперечаєтесь, що є первинним, списуючи тисячі сторінок, видаючи сповнені всіляких дурниць фоліанти. Ви розділяєте смерть (підходить до одного з псів, дістає з-під поли одягу кинджал, перерізає тому горлянку і дивиться, як кров стікає по столу на підлогу) та життя (дістає з рукава віяло, б’є по голові мертву тварину, рана на горлі затягується, пес воскресає та радісно гавкає).

– Ти будеш нас просвіщати? – цікавиться Генріх.

– Ні, я ж казав – я буду з вас реготати. А у кого вистачить сміливості, ті будуть святкувати разом зі мною. А тепер – добраніч. – Чернець підходить до торби, яка висить на стіні, та залазить у неї.

Собаки обертаються у бік Генріха, шкіряться та гарчать.

«Як сказав би один персонаж кінострічки початку XXI століття, я начебто потрапив до якогось сраного мультфільму. Точніше, до дзенського коана», – думає Генріх і залишає бар.

8

Згідно переказам, нефілім з’явилися у світ незадовго до потопу. Будучи плодом змішення між янголами та людьми, вони володіли знаннями, рівними жителям небес, але були близькими до людей. Нефілім навчили людство ремеслам, наукам, магії, за надзвичайно короткий термін піднявши цивілізацію не якісно новий рівень. Це розгнівало Бога, який жорстоко помстився нащадкам янголів та людей, ув’язнивши їх до Останнього суду. Людство ж, що надмірно просунулося у розвитку, він змив потопом.

Згідно отриманого завдання Вінсент прибув туди, де не так давно був розташований популярний у Нью-Вавилоні бордель «Самаритяночка». Нещодавно, буквально за одну ніч, на його місці з’явилася нова будівля. У перші кілька годин не було відбою від роззяв. Але потім із окремими гультяйськими спостерігачами почали траплятися нещастя. У них раптово витікали очі, розривалися нутрощі, з’являлися симптоми бубонної чуми та прокази. Врешті-решт, простір перед колишнім борделем спорожнів.

Нова будівля нагадувала велетенський пишно оздоблений православний собор. Тільки замість хрестів на банях були золоті фігури оголених жінок з крилами. Напис над входом до храму повідомляла, що тут розташована церква святої Марії Магдалини. Вінс увійшов усередину й опинився у величезній залі із фонтанами. З фонтану у центрі зали лилася чиста вода, з інших – різні сорти вин. Колишні «жриці кохання» (тепер, можливо, підвищені у статусі до звичайних жриць), одягнені у білі туніки, напівлежали то тут, то там на килимах із золотими келихами у руках.

У дальньому кінці зали стояв трон, на якому влаштувалася гарна висока на зріст жінка. Вінсент підійшов до неї та назвав себе.

– Мене звати Ревека, – сказала жінка, – і я прийшла на Землю продовжити справу, що почали мої попередники.

– Але хіба Бог не заборонив зв’язки між янголами та смертними? – спитав Вінсент. – І хіба він жорстоко не карає за це?

– Як вірно помітив ваш мудрець Ніцше, Бог помер. Відповідно, ера віри потихеньку поступається місцем ері просвіти. Перші нефілім дали людям багато чого: зброю, механізми, знання про космос. Але вони не принесли найголовнішого – благодаті. Усі їхні подарунки виявилися не надто й цінними, оскільки усе це смертні могли взяти і самотужки.

Попередня
-= 32 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!