Слава ЗСУ!

• Хі-хі-хі! Дене, ти, між іншим, постійно першим опиняєшся біля казана. – лукаво підхопила блондинка.

• То й що?

Гарячій дискусії вдалося виключно розбудити Корнилія, не більше. Зміст же її обминув свідомість юнака стороною. На це існувала поважна причина – нестерпний гул у голові. Саме до нього намертво прикувалась увага після пробудження. Саме він затуманював погляд та відчуття реальності. Тому неборака почувався так, наче по ньому на славу пройшлися кувалдою, а потім утрамбували роздовбану субстанцію ручним катком.

Лиха прикупивши, хлопцю вдалося змусити себе розстібнути спальник і сісти. У вухах роздавався монотонний гуркіт. Парубок підвів зігнуті коліна, поклав на них лоба, обхопив ноги руками. Трохи полегшало. Після кількох хвилин непорушного сидіння молодик заходився збиратися, зціпивши зуби.

Ранок, знущаючись, видався напрочуд чудовим. Гул же переріс у біль. Людина-катастрофа з усіх сил намагався не показувати справжнього внутрішнього стану. Через що, вибравшись із укриття, вдавано весело привітався з товаришами. Ті майже ніяк не відреагували, позаяк вже не сиділи коло багаття, а активно збиралися. Руслан і Лев складали один із двомісних наметів, інші ж прибирали табір від сміття й стягували розкидані речі.

• Корнію, не забудь миску з ложкою прихопити. – відірвався від роботи Лев. – І поверни мені, будь ласка, кухоль, бо вже довелося жебракувати.

• Угу. – промимрив сплюх та подався до рюкзака.

• Як самопочуття? – поцікавився Руслан.

• Нормально. – не обертаючись відповів той.

• Добре… Ваню, глянь Корнилові в аптечці щось від головного болю.

Учорашній невдаха аж тіпнувся від несподіванки: яким чином командир дізнався? Невже його, Корнія, проблеми просто написані в нього на обличчі, а чільник – лише уважний читець?

Діставши необхідне, хлопець відразу ж відніс позичену кварту Левові, по чому почимчикував до багаття, котре не горіло – тліло. Поруч стояли казанок із гарячою водою, відкриті кульки з родзинками, курагою, горіхами, пакетиками вівсянки та сухого молока. Молодик налив у миску води, засипав туди всього іншого і заходився розмішувати несмачну, на вигляд, кашу.

• Було б краще починати тільки з сухого молока. – запізно порадила Ваня, наближаючись із похідною аптечкою. – Зараз в тебе повно кавалок плаватиме.

• Не страшно. Переживу. – відказав парубок, прицінюючись, наскільки неприємною в роті виявиться гаряча мішанина: грубок-то утворилося більше ніж достатньо.

Іванна мовчки сіла поруч і взялася уважно шукати потрібні ліки. Знайшовши, дістала одну пігулку. Все інше акуратно поскладала назад. Коли дівчина вже збиралася простягнути засіб від головного болю страждальцю – щось згадала, передумала, рушила до свого наплічника, котрий, повністю зібраним, лежав недалечко на землі.

Людина-катастрофа не помітив ні маніпуляцій юнки, ні її швидкого відходу. Справа полягала чи то в розумові, що розколювався на частини, чи то в надзвичайно цікавому занятті – роздавлюванні кавалок. Несподівано хлопець звернув увагу: в каші знаходився інгредієнт, якого не могло там бути, оскільки його проґавили з собою взяти.

• Люди, а звідкіля у нас горіхи?

• Білковедмідь приніс! – випалив Денис і розійшовся сміхом.