Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Чари загублених речей

• Та щоб тебе чорти вхопили! – випалила вона сходу.

Цього разу зайда все добре почув. Від несподіванки, не скинувши пакету з морди, він прожогом скочив на задні лапи, розвернувшись у бік, звідкіля лунав голос. Дівчина затнулась, хоча ще мить тому збиралась розгорнути цілу викривальну тираду про “ґвалтівника кульків”. Кілька секунд галявину коло прихистку заповнювала майже цілковита тиша, яку порушувало лише тихесеньке рівномірне журчання джерела.

Звір нарешті змахнув пакет, оголивши переляканий писок з виряченими очима.

Першою закричала дівчина, а за нею заревів і ведмідь.

• А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!

Ґвалт вивів Корнилія із заціпеніння. Зважаючи на те що Віка йому дуже подобалась (правду кажучи, в різній мірі вона подобалась усім хлопцям в групі), у голову юнакові закралась одна до біса небезпечна й зухвала ідея. Він заходився мацати руками землю навколо себе, не відриваючи погляду від клишоногого. І зрадлива доля відразу ж навела його пальці на гострокутну тверду каменюку, котра ідеально лягала в долоню.

Ні в кого зі знайомих язик би не повернувся назвати Корнила сміливим, радше нарекли б поміркованим боягузом. Проте в подібних ситуаціях люди не завжди поводяться, як зазвичай.

На ґанок вивалили решта п’ятеро туристів. Вони навіть не спромоглися перевдягатися: у чому лежали в спальниках – у тому й видибали надвір. Їхнім очам відразу ж відкрилась наступна картина: біля криниці з зубною щіткою в одній руці і з квартою в іншій заклякла перелякана Віка, навпроти неї, десь на відстані десяти – п’ятнадцяти кроків, височіла здоровезна волохата гора. Лише Ваня помітила Корнилія: він, здавалося б, стояв трохи осторонь від основних подій. Його лівиця була відведена далеко назад. Дівчина моментально зрозуміла: замахується для кидка. Клишоногий зненацька повернув голову й розгублено вилупився на хлопця. Той щосили жбурнув камінь, який дуже швидко досяг цілі, вгативши чудовиську прямісінько в округлену від страху баньку…

Корній ніколи не вмів влучно і сильно кидати, тож не міг припустити, що так складеться. Одначе у долі жарти короткі: ведмідь несамовито заревів і помчав на молодика мститися за вибите око.

• Біжи! – рознісся лісом чийсь відчайдушний зойк.

Хлопець прожогом розвернувся, краєм ока запримітивши товаришів, котрі розгублено стояли на ґанку, й кинувся униз по схилу. Шалено, рвучко, не озираючись. Коли пролітав повз туалет, то мало не зачепився. На щастя, в останній момент встиг підібгати плече. За мить по цьому громом вдарив хрускіт, ніби в ту дерев'яну буду врізалась вантажівка. Корнило відчув непереборне бажання обернутися. Але не став, оскільки прекрасно розумів: зволікання – смерть. Спочатку парубок мчав прямо, однак, зачувши позаду важкий та водночас швидкий поступ, відразу ж змінив тактику. Заходився петляти поближче до стовбурів. Молодик сподівався, що ведмідь, вкотре не вписавшись, травмується. Дерева гучно ламались, проте, переслідувача це не зупиняло.

Наснага Корнилія швидко вичерпувалась, либонь ще трохи, й серце зупиниться. Та розв'язка настала значно раніше. Нога зачепилась за каверзний корінь. Хлопець відразу ж втратив рівновагу, не зміг втриматись і покотився долі. Втім, перекидався не довго, адже вдало встряв у неглибоку улоговину. Але й цього вистачило: спина боліла настільки, що юнак певний час не міг піднятися чи навіть просто випростатись, лежачи на землі.

Попередня
-= 4 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!