Слава ЗСУ!

На відстані витягнутої руки до клишоногого, юнака знову отримав контроль над тілом.

• Витягни!!!

Корній вловив рівне ведмеже дихання. Всередині у хлопця бурував величезний ураган емоцій. Серце калатало. Він зволікав, не знаючи чи підкоритися голосу, а чи спробувати втекти.

Раптом страховисько розплющило вціліле око, з котрого киплячим потоком заструменіла ненависть. Парубок схопився за холодний блискучий предмет. Потягнув з усіх сил. Останнім, що молодик побачив, перед тим як зануритись у темряву, був закривавлений багнет в обох руках.

• От придурок, – роздратовано просичав Денис, – ми його вже годину шукаємо, а він спить під деревом!

Хлопець вже зібрався боляче копнути скоцюбленого Корнилія по м’якому місцю, та не встиг. До сонька раніше підскочила Ваня, присіла і заходилася стурбовано оглядати. Вона боялась випадково зашкодити потенційно пораненому, травмованому чи ще якось скривдженому бідоласі.

• Що ти з ним носишся, наче з писаною торбою? Невже і так не ясно у чому справа? – не вгавав розлючений парубок.

• Не ясно! – випалила дівчина. Одначе гнів у її виконанні радше нагадував безсилу незгоду малого кошеняти, аніж очевидно зрозумілий прояв негативних людських емоцій. – Хіба не бачиш? Йому ж зле!

• Зле? Та він же хропе від задоволення!

Ніби на підтвердження сказаних слів Корній гучно схропнув.

• Я що кажу?! Оце видудлив сам півторалітровий пакет вина і тепер з превеликою насолодою ніжиться на сонечку.

Ваня зиркнула на Дениса з докором.

• Ой, пробач, яке ж сонечко у глухому лісі? Опочиває в тіні зрубу величного дерева!

• От ти б краще не лихословив, а покликав на допомогу. Користі було б від тебе більше.

• Слухаюсь, о доброчесна сестро милосердя. – шпигнув молодик. – Руслане, Леве, ми знайшли того, хто вижлуктив наші запаси! Ау! Вижлуктача знайдено! Ау!

Поки Денис безперестанку вигукував образи, Ваня нарешті взялася будити Корнія. З ним, схоже, було все гаразд, якщо не рахувати кількох подряпин на обличчі та наскрізь промоклого одягу. Останнє виглядало дивно, адже навколо не виднілося жодної калюжі, не кажучи вже про вирву достатньої глибини, де можна було б так зануритися.

Сонько прокидатися не хотів. Не зважаючи на настирливі спроби тендітної дівчини він сильніше згорнувся калачиком та ще й прикрив лице рукою. Зневірившись у демократичних методах, Ваня дістала з внутрішньої кишені куртки флакончик нашатирного спирту й маленький шматочок вати. Після змочування його в їдкій речовині, приготовлений засіб швидкого підйому був обережно підсунутий Корнилію прямісінько під носа. Від ядучого запаху парубок вмить прокинувся, сіпнувся і боляче вдарився головою об колоду, яка нависала над ним неначе дах.

• Тс… – дівчина відразу ж кинулась допомагати – Тихіше, тихіше…

Юнак не без підтримки ближнього повільно всівся, обпершись плечем об пеньок. Він ще до кінця не розумів, де знаходиться, і що з ним сталося. Очі розгублено блукали, не бажаючи сфокусуватися на чомусь конкретному. Змарніле лице виражало подив та досаду. Зненацька у зіницях яскраво спалахнув жах.

• Де ведмідь? – затинаючись запитав неборака, нервово оглядаючись навкруги.