Слава ЗСУ!

• Ага!

• Ти перемогла Вікторію?! – здивувався, аж вибалушився, молодик

• Ага!

У Корнила почуте не вкладалося в голові. Невже хтось здатен завдати поразки Віці на конкурсі краси? Звичайно, десь є гарніші й чарівніші. Але ж Іванна не одна з них. Вона, безсумнівно, розумна, симпатична, надійна, чуйна, має почуття гумору. Проте не божевільна красуня! На подібних конкурсах оцінюють по більшій мірі фігуру. А якою фігурою володіє дівчина, ховаючи її під безформним балахоном? Ніякою!

• Ні. – відмовлявся вірити парубок.

• Так! – переконувала юнка. Схоже, скепсис співрозмовника зовсім її не ображав.

• Ні.

• Так! Корнію, в чому сумніви?

Хлопець відкрив був рота щоб бовкнути: “Ти не настільки гарна”, та вчасно затнувся (заткнувся). Опісля заходився обережно підбирати слова.

• Невже Віка танцювала гірше, аніж ти грала?

• Не сказала б. Шкварила вона чудово. Якби в журі сиділи школярі, то безумовно виграла б не я. Одначе суддями, зі зрозумілих причин, були вчителі, котрі порахували її вихляння, костюм і макіяж занадто вульгарними. Тому вибрали переможницею цнотливо-ліричну конкурсантку.

• Ось воно як. – заспокоївся Корнилій, подумки погоджуючись: подібне могло мати місце. – Тоді з тебе пісня.

• Пісня? – не второпала Ваня.

• Угу. Та, завдяки якій ти виграла на конкурсі краси.

• Ой, я її дуже давно не грала. Слова забула, акорди…

• Ні! Не відкараскаєшся! Я від тебе не відчеплюсь, поки її не почую! – підкреслено твердо мовив молодик, показуючи всім своїм видом, що не відступить.

• Гаразд. Вмовив, чортяко язикатий. – здалась без особливого спротиву дівчина. – Але потім не кажи, ніби не просив. Дай п'ять хвилин на приготування.

Поки хлопець доціджував залишки чаю, споглядаючи зорі, юнка активно згадувала слова й музику, час від часу перебираючи гітарні струни та шепочучи щось собі під ніс.

• Готово! – вигукнула вона. – Не передумав?

• Ні.

• Тоді поїхали.

Мілка вода у озері:

Немає глибини.

І ніби в чистім дзеркалі

Там зореньки видні.

Куди не глянь заквітчані

Навколо береги.

І юні верби схилені

Німіють від жаги.

В нім все що є мальоване:

Казкова та краса.

Як ніч пройде утомлена –

В траву зійде роса.

Тож озеро купається

В любові та вині.

Тут мандрівник чарується:

Душа плете пісні.

Але якщо напитися

Підійде пілігрим,