Слава ЗСУ!

• Корнію, ти не розумієш чого хочеш.

• Чому не розумію? Прекрасно розумію. Тобі потрібно зробити гарну справу, мені – повернути назад товаришів. Якщо об'єднаємось і знімемо чари, то вб'ємо обох зайців єдиним пострілом.

• Дарма я тоді обмовилась. – докоряла собі Медведиця. – Ніколи не вміла тримати язика за зубами: ні як людиною була, ні зараз.

• Чому дарма? Це ж пригожий вихід для кожного з нас.

• Не настільки. По-перше, в мене замало сил для відміни такої потужної магії. Навіть допомогти не зможу. Тож тобі доведеться діяти самотужки. По-друге, зворотні чари мають один суттєвий недолік.

• Який?

• Неусталену ціну.

• Це як?

• Той, хто відміняє чари загублених речей, повинен віддати щось натомість. – багатозначно протягнула ведмедиха, блиснувши очиськами.

• І все?

• Тобі хіба мало? Невже не второпав? Твоє життя теж гожа ціна! А тому, в кінцевому підсумку, може статися, що я допомогла тобі вчинити самогубство.

• Я хочу виправити тільки ту кривду, до завдавання котрої за іронією долі виявився причетний. Не більше й не менше. Затим дуже сумніваюсь… – почав був Корнилій.

• Коли я кажу “неусталена ціна”, то я маю на увазі саме неусталену ціну. Не намагайся знайти логіку – не знайдеш, не нашого розуму діло.

• Сама ж говорила: світ справедливий. Невже забула?

• І що?

• Коли так, то він ніколи не візьме більше чи менше. Він візьме рівно стільки, скільки треба.

• З твоїх слів складається враження, наче ти знаєш скільки треба або принаймні здогадуєшся. А це очевидна нісенітниця. Божественна справедливість не підкоряється ні часу, ні простору, ні людському глузду. Тому вона й непередбачувана.

• Медведице, не пудри мені мізки. За крадіжку відповідальність завжди менша ніж за вбивство. Аналогічно з моєю участю…

• Корнію, не будь наївним. Ти не мала дитина, аби вважати, ніби, повернувши цукерку однолітку, яку попередньо у нього ж відняв, повністю вичерпаєш ситуацію. Гріх, випущений у світ, не спочиває. Він множиться, росте, розвивається, переплітається з іншими гріхами, накручуючи клубок неприємностей. Коли хочеш його спокутувати повністю, то доведеться спокутувати все: і ним породжене, і з ним зв'язане. Загальний обсяг неприємностей, котрий враз звалиться на твою дурну голову, здатен вилитися не в руйнівну лавину. Хтось розплачується більше, хтось менше, хтось частіше, хтось рідше, хтось сам, хтось розділяє розплату з іншими, а хтось помирає, не встигнувши отримати по заслузі тут, гріх же його залишається снувати тлінною землею.

• Ну? Який висновок? – юнак не приділяв особливої уваги словам співрозмовниці, вважаючи: вона намагається заговорити йому зуби.

• Ой, Корнію, ти дійсно ідіот! – розпачливо вигукнула клишонога, гепнувши лапою собі по морді. – Боже, чому саме цей йолоп мене звільнив, і нащо я йому вирішила допомогти? Хлопче, невже так важко втелепати натяки? Невже ти настільки любиш, щоб тебе обличчям у багно тицяли? Твоя несвідома спонукальна участь у відправці шістьох туристів у небуття не означає мізерну ціну за зняття магії для тебе. Навпаки, ти матимеш відповісти за все: і за свої, і за їхні дії включно, а вони добряче постаралися переконати мене застосувати якраз чари загублених речей. Тож не сподівайся легко відбутися!