Слава ЗСУ!

- Дитинно просто – Жовтець знову втупився у хмари, що тяглись небом. – Тепер вона вибачається перед ним.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

Осьяберу тебе собі, аби мати тебе і берегти, на долю добру і недобру, у найкращому й найгіршому, вдень і вночі, у хворобі і здоров’ї, тому що люблю всім серцем і присягаю кохати вічно, поки смерть не розлучить нас.

Стародавня шлюбна форма.

Я небагато знаю про кохання. З коханням так, як з грушкою. Грушка є солодкою і має форму. Спробуйте визначити форму груші.

Жовтець, Півстоліття поезії.

Геральт мав причини підозрювати – і підозрював – що бенкети чародіїв відрізняться від свят і учт звичайних смертних. Однак він не сподівався, що відрізняються аж так сильно і так докорінно.

Пропозиція супроводжувати Єнніфер на наступний бенкет чародійського з’їзду була для нього несподіванкою, але не ввела в остовпіння. Це не перша пропозиція цього типу. Вже раніше, коли вони разом мешкали і між ними все добре складалось, Єнніфер хотіла бувати на з’їздах і конвентах у його товаристві. Однак тоді він навідріз відмовився. Був переконаний, що серед чародіїв його будуть розглядати у накращому випадку як чудасію і сенсацію, у найгіршому випадкові – як чужинця і парію. Єнніфер висміювала його підозри, але не наполягала. Оскільки в інших ситуаціях вона вміла наполягати так, що аж будинок трусився і скло сипалось, Геральт утвердився у переконанні, що його рішення було слушним.

Цього разу погодився. Без роздумів. Пропозиція надійшла після довгої, щирої і повної почуттів розмови. Після розмови, яка знову їх зблизила, відсунула у тінь і забуття минулі конфлікти, розтопила лід печалі, гордості і впертості. Після розмови на греблі у Гірундумі Геральт погодився б на кожну, абсолютно кожну пропозицію з боку Єнніфер. Не відмовився, навіть якщо б йому запропонували здійснити візит у пекло з метою випити філіжанку киплячої смоли у товаристві вогненних демонів.

І була ще Цирі, без якої не було б цієї роззмови, не було б зустрічі. Цирі, якою згідно Кодрінгеру, цікавились якісь чародії. Геральт сподівалась на те, що його присутність на з’їзді спровокує чародіїв і змусить до дій. Але Єнніфер не сказала про це ні слова.

З Гірундуму поїхали на Танедд, він, вона, Цирі і Жовтець. Спершу затримались у величезному комплексі палацу Локсії, що займав південно-східне підніжжя гори. Палац вже роївся від гостей з’їзду і супроводжуючих їх осіб, але для Єнніфер одразу знайшли квартиру. Вони провели у Локсії цілий день. Геральт витратив той день на розмови з Цирі, Жовтець на біганину, збирання і розповсюдження пліток, чародійка на примірку і вибір вбрання. А коли прийшов вечір, відьмак і Єнніфер долучились до кольорової процесії, що прямувала до Аретузи – палацу, в якому мав відбутись бенкет. І тепер, у Аретузі, Геральт дивувався і переживав шок, хоч й обіцяв собі, що нічому дивуватись не буде і не дати нічим себе заскочити.

Велетенська центральна зала палацу була збудована у вигляді літери «Т». Довша частина мала вікна, вузькі і неправдоподібно високі, майже сягаючі до підпертого колонами склепіння. Склепіння теж було високо. Так високо, що важко зрозуміти деталі оздоблюючих його фресок, зокрема танець голяків, які становили мотив, що найчастіше повторювався на маловидлах. У вікнах були вітражі, які мали б коштувати справжній статок, але попри це у залах виразно відчувався протяг. Геральт дивувався, що свічі не згасають, але після докладнішого вивчення припинив дивуватись. Канделябри були магічними, а може навіть ілюзорними. У кожному разі вони давали світла достатньо багато, значно більше, аніж свічки.

Коли вони зайшли, всередині розважалась вже добра сотня людей. Зала, як оцінив відьмак, могла умістити щонайменше втричі більше, навіть тоді, якщо посередині, як велів звичай, встановити підковою столи. Але традиційної підкови взагалі не було. Виглядалало так, що балювати слід стоячи, постійно походжаючи вздовж стін, оздоблених гобеленами, гірляндами і прапорцями, які розвівали протяги. Під гобеленами і гірляндами було встановлено ряди довгих столиків. На столиках було викладене вишукане їдло на ще вишуканішому посуді серед вишуканих квіткових композицій і химерних льодових скульптур. Пригледівшись уважніше, Геральт констатував, що вишуканості значно, значно більше, аніж страв.

- Немає столу – підтвердив він понурим голосом факт, розгладивши на собі короткий, чорний розшитий сріблом і тісний у поясі кафтан, у який його одягла Єнніфер. Такі кафтани були останнім писком моди й називались дублетами. Відьмак поняття не мав, звідки взялась ця назва. І не прагнув довідатись.