Слава ЗСУ!

Тоді Ерагоп випростався на повен зріст, більше не відчуваючи страху і повільно підняв лук. Ургали розреготалися, недбало прикриваючись щитами. Юнак напнув тятиву як робив де сотні разів, і прицілився. Сила, що кипіла в ньому, сягнула останньої межі, тож він мусив її вивільнити, аби вона не спопелила його самого. Незнане досі слово злетіло з його губ.

— Брісіпгр! — нетямлячись від люті, гукнув Ерагон і пустив стрілу Та, спалахнувши іскристим синім полум'ям, просвистіла в повітрі й влучила першому ургалові прямісінько в лоб. Пролунав вибух, і з голови чудовиська вистрілила синя блискавка, миттю вразивши й другого нападника. Ця блискавка пройняла й самого Ерагона. Вона пройшла крізь нього, не завдавши жодної шкоди, і розбилась об стіну будинку.

Ерагоп перевів подих і глянув на свою затерплу долоню. Гедвей ігназія сяяла, наче розпечений метал. Невдовзі по тому вона почала бліднути й набрала свого звичного сріблястого кольору. Хлопець стис кулак, відчуваючи, як його накриває хвиля втоми. Він відчував т^ку слабкість, наче не їв кілька днів. Ноги йому підкосилися, і юнак безсило сперся на стіну.

•Я

ІУ^ "У яктак оговтавшись, знеможений Ера

V / гон вийшов із тупика між будинками.

Ш Парубок обійшов мертвих чудовиськ.

^^ І щойно він вибрався, як до нього ^^ підбіг вірний Кадок.

— Як добре, що ти вцілів,— майже прошепотів хлопець. Він помітив, що його руки тремтять, а рухи стали незграбними, проте йому було байдуже. Юнак почувався так, ніби все, що він бачив, відбувалося не з ним, а з кимось іншим.

Невдовзі Ерагон знайшов і наляканого Сніговія, який нервово тупцював неподалік, готовий будьякої миті зірватися з місця. Бром так само нерухомо висів у сідлі. Подумки заспокоївши коня, хлопець нарешті оглянув старого.

На правій руці той мав глибоку криваву рану, яку треба було негайно ж перев'язати, аби він не втратив багато крові. Погладивши Сніговія, хлопець спробував витягти Брома із сідла,

222

але той був надто важкий і, зсунувшись, з глухим ударам упав на землю. Ерагон був вражений власною слабкістю.

Несподівано в його голові залунали люті вигуки, а за якусь мить у небесах з'явилася Сапфіра. Вона приземлилася поруч зі здійнятими крилами. Дракон несамовито шипів, його очі палали. Він бив хвостом на всі боки, аж Ерагон присів, коли той просвистів у нього над головою.

— Тебе поранено? — спитав дракон, і в його голосі кипіла лють.

— Ні, ні,— запевнив юнак, перевертаючи Брома на спину.

— Хто це зробив? — заревів дракон.— Я розірву їх на шматки!

— Не треба, вони вже мертві,— Ерагон стомлено кивнув головою в бік будинків.

— Це ти їх убив? — здивовано спитала Сапфіра.

Юнак мовчки кивнув.

— Сам не знаю, як це в мене вийшло,— додав

він перегодом, коротко розповівши про те, що

сталося. Водночас парубок нишпорив у торбі,

шукаючи ряднину, в яку було загорнуто Зарок.

— Ти виріс,— з повагою озвалася Сапфіра.

Ерагон лише пирхнув у відповідь. Нарешті

він знайшов довгу смужку тканини, обережно очистив Бромову рану й туго її перев'язав.

223

— Шкода, що ми вже не в Паланкарській

долині,— озвався він до Сапфіри.— Там були

цілющі трави. А тут я не маю жодного уявлення,

як йому допомогти.

Він підняв Бромів меч із землі, витер його й повернув у піхви, що висіли в Брома на поясі.

— Нам треба забиратися звідси,— сказала Сапфіра.— Тут можуть вештатися й інші ургали.

— Ти зможеш нести Брома? — спитав Ерагон.— Сідло не дасть йому впасти, а ти в разі чого могла б захистити старого.

— Добре, але я не покину тебе самого,— відповів на те дракон.

— Тоді лети поруч. Мерщій рушаймо!

Юнак закріпив сідло на Сапфірі, спробував

був підняти Брома, та ніяк не міг цього зробити.

— Сапфіро, допоможи мені! — покликав він

подумки.

Та позміїному пригнула голову й учепилась зубами в Бромів одяг. Вигнувши шию, вона підняла старого, наче кішка своє кошеня, і посадила собі на спину. Ерагон просунув Бромові ноги у стремена й пристебнув їх. Несподівано старий застогнав і поворухнувся.

Кліпаючи очима, він кволо підняв руку до голови.

■— Сапфіра прибула вчасно? — спитав у Ерагона старий.

224

— Я потім про все розкажу,—сумно відповів юнак.— У 5ас на руді рана. Я перев'язав, як зміг, але нам потрібне безпечніше місце для відпочинку.

— Добре,— погодився Бром, обережно торкаючись своєї руки.— А де мій меч?.. Ага, бачу, ти його знайшов.

Ерагоп закінчив кріпити на сідлі ремені.

— Сапфіра буде нести вас, тримаючись неподалік від мене,— сказав парубок.