Слава ЗСУ!

— Це трохи несподівано,— сказав він, підводячись і потираючи підборіддя.

— Даруй, Сапфіра не хотіла,— вибачився Ерагоп.— Але дівчина ще досі без пам'яті, тому ми не можемо везти її кіньми. Доведеться тобі, Сапфіро,— звернувся він до дракона,— ще трішки політати з нею.

— Гаразд,— буркнув дракон.

— Дякую,—обійняв Сапфіру юнак. Я ніколи не забуду того, що ти для нас зробила.

— Тоді ми летимо,— розчулився дракон і відвернувся, ховаючи очі. Злетівши з ельфійкою на спині, він швидко зник у небесах, а юнаки верхи подалися слідом за ним закуреним шляхом.

Дорогою Ерагои намагався пригадати, що він знає про ельфів. Парубок знав, що живуть вони довго — про це йшлося в усіх легендах, що вони спілкуються прадавньою мовою й добре розуміються на магії. Він знав також те, що після занепаду вершників вони несподівано кудись зникли й відтоді ніхто в імперії їх не бачив. То що ж одна з них робить тут, і як Галбаторіксу вдалося її схопити?

Подорожні гнали коней крізь ніч, не спиняючись ані па мить. Врядигоди було чути, як десь

490

І зовсім поруч королівські вояки зі смолоскипами ! шукають їхні сліди. Тільки на світанку друзі вирішили зупинитись.

— Нам треба поспати,— озвався Ерагон.— Навіть якщо нас знову застукають, мені байдуже. Я вмираю від утоми.

— Згода,— відповів Мертаг.— Але нехай Сапфіра стане на варті.

Спустившися вниз, дракон привітав хлопців, які кинулися до непритомної ельфійки.

— Дивно,— скривилася Сапфіра, глянувши на дівчину.— Чому вона й досі спить?

— Хтозиа, чим її могли напоїти в Джиліді,— похмуро відповів Ерагон.

— Наскільки я знаю,— сказав Мертаг,— це перша ельфійка, яку Галбаторіксу пощастило схопити. Відтоді, як ельфи зникли, їх скрізь шукають, але марно. Отож, або вони знайшли їхню схованку, або їм випадково пощастило заскочити цю дівчину деінде. Скоріше за все, друге. Бо якби вони виявили прихисток ельфів, то відразу б оголосили війну й вислали б ціле військо. А про війну наче не було чути...

— Навряд чи ми дізнаємося про щось напевне, доки дівчина не прийде до тями,— зауважив Ерагон.— Краще скажи, що сталося після того, як мене схопили?

— Ургали працюють на імперію,— відповів Мертаг.— Здається, Смерк також. Ми із Сапфірою бачили, як тебе передали цій потворі.

491

!

к

— Це правда,— погодився дракон, умощую \

чись поруч з юнаками. І

Ерагои подумки повернувся до нещодавніх подій. Виходить, згадуючи про свого господаря, ургали мали на увазі короля Галбаторікса! Так ось кого він образив!

— Але для чого королю знадобилося так безжалісно знищувати своїх підданих? — озвався юнак до Сапфіри, згадавши різанину в Язуаці.

— Тому що він дуже жорстокий чоловік," відповіла та.

— Але ж це означає війну!—не вгавав Ерагон.—Як тільки люди дізнаються про те, то ургали підтримують короля, вони повстануть проти імперії, перейшовши на бік варденів!

— Навіть якщо у дізнаються,—ліниво мовив Мертаг,— до варденів приєднається хіба що якась жалюгідна купка. Королівське військо миттю закриє кордони імперії, і люди заспокояться. А потім їм набрешуть, мовляв, це справа рук їхніх таємних ворогів.

— Кого ж це, наприклад? — здивувався юнак.

— Ну, скажімо, ельфів чи варденів. Якщо ловко брехати, то їх можна звинуватити в усіх гріхах, а ургалів показати як друзів і спільників у боротьбі проти злочинців. Знаєш, мені дуже цікаво, що король запропонував ургалам взамін?

— Не може бути,— струснув головою Ерагон.— Ніхто не повірить у цю маячню про друзівургалів.

492

А крім того, навіщо вони королю? Він і так тримає в покорі всю імперією.

— А ті території, що за її межами? — підказав Мертаг.— Згадай варденів, на яких його влада не поширюється, або Сурду, яка протистоїть йому відтоді, як відокремилась від імперії. Ось для чого потрібні у ріали.

Схвильований Ерагон притих.

«Спитай його, куди саме Галбаторікс посилає найбільшу кількість ургалів»,— подумки звернулася до парубка Сапфіра.

«Навіщо?» — не зрозумів той.

«Ми скрізь чули, що ургали почали мігрувати на південний схід, нібито задля того, щоб підкорити тамтешні пустелі,— нагадав дракон.— Якщо Галбаторікс їх контролює, то чому ж тоді відпускає їх так далеко? Може, ургали хочуть заснувати власне місто?»

«Я навіть не хочу думати про таке,— відмахнувся юнак.— Зараз мене цікавить тільки одне: як знайти варденів. А для того, щоб ламати голову над чимось іншим, я надто втомлений. До того ж, імперія знайде нас у будьякому випадку».

«Та ну ж бо, годі хнюпитись, юначе!» —підбадьорила його Сапфіра.