Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

Ніхто не бачив старту спускних апаратів; запущені опівночі під контролем автоматів, вони полетіли до Квінти, а «Гермес» забезпечив їм тили й контролював прискорення аж до світанку: досягнення Сексти, до якої було 70 мільйонів кілометрів, вимагало майже вісімдесят годин льоту при гіперболічній швидкості. В електронних лабораторіях розпочалося виробництво досі не застосовуваних в розвідці диспертів — «дисперсійних диверсантів», яких називали ще бджолиними очима. Це були мільйонні рої мікроскопічних кристаликів; розсіяні в мільйоні кубічних миль вакууму біля Сексти, вони повинні були обернутися на зір «Гермеса». Розсіювані вслід за кораблем, вони творили його невидимі, далекозорі очі. На Землі ці кристалики служили апікографії; кожен кристалик, менший за піщинку, прозора голочка, був еквівалентом одного ommatidium, палички бджолиного ока, розсіяного на тисячі миль. «Гермес» тягнув за собою цей видющий хвіст, щоб зайти за Сексту і з-за неї стежити за долею своїх комп’ютерних посланців. Водночас, подолавши певний відтинок орбіти, корабель викинув телевізійні зонди з віддачею, що супроводжувалася вибухом полум’я,— свої «офіційні очі», котрі могли, ба навіть більше — повинні були, помітити квінтян.

У стерновій рубці чергував Темпе. Гвррах застав його зі старою газетою в руках; газета викликала в нього справжню лють, і він не став приховувати цього від товариша. Газета походила з тих часів, коли на Землі точилися люті суперечки з приводу участі жінок в експедиції. Спершу він прочитав вступ, присвячений родинному життю, яке має знайти законне місце в експедиції, разом з образами. їх кидали представниці за всіх часів кривдженої жіночої статі на адресу SETI, котру захопила чоловіча мафія. Ось чому Гаррах розлютився, аж ладен був пошматувати газету.

Темпе, сміючись, притримав його за руку — що не кажи, це був раритет, варта поваги пам’ятка в сузір’ї Гарпії, котра невідомо як потрапила в Гаррахів багаж. У всякому разі він так стверджував. Темпе ж був іншої думки, але зберігав її при собі.

Гаррахові з його бурхливим темпераментом такі статті були потрібні для того, щоб вергати в них громами. Ідіотизм, що проглядав з вимог цієї рівноправності, був настільки очевидний, що йому не варто було вділяти й крихти уваги. Жінки — отже, дружини, матері, отже, діти, ясла, дитячий садок. Коли вони летіли з зарядженими сидераторами, на борту корабля при всій своїй могуті вельми нікчемному у порівнянні з незнайомою цивілізацією, яка захопила їх викидуваною в Космос упродовж століть сферомахією. Цілі моря друкарської фарби було вилито з цього приводу. Мусульмани посилали на фронт дванадцятирічних хлопців, але не дітей у колисках.

Гаррах страшенно шкодував, що не може зараз тут, без свідків виповісти авторці цієї маячні все, що він про неї думає, а Темпе знову сів до пульту керування й то звіряв на моніторах курс та контури серпа Сексти, що більшав на очах, то позирав на Гарраха, який усе ще вітійствував перед єдиним слухачем, і не перебивав його — не хотів підкладати дров у багаття, тим паче що вони були тут не самі: ҐОД стежив за ними і в стерновій рубці.

Темпе не розумівся на структурі комп’ютерів настільки, аби мати певність, що машина, хоча вона й кмітлива, розумна та пам’ятка, але позбавлена й крихти індивідуальності. Йому мало було запевнянь підручників і фахівців, він волів сам у цьому пересвідчитись, але не знав як. А крім того, його хвилювали серйозніші проблеми. Чи Накамура й справді співчував отцеві Араго? Темпе всипало морозом на саму думку про те, що він теж міг би опинитись у шкурі папського делегата.

Тим часом Араго, за дорученням командира, розмірковував з Гербертом про те, чи можуть квінтяни розпізнати біологічні риси людей, оглядаючи збудовані ними спускні апарати. Хоч їх було ретельно стерилізовано перед відправкою до планети, щоб на їхній поверхні не залишилося жодної клітинки епідермісу пальців, жодної бактерії, яких не може зовсім позбутись людський організм. Хоч це були автомати, збудовані без участі людей, а їхні енергетичні живильники й апаратура, здатна обмінюватись інформацією, відповідали земній техніці вісімдесятирічної давності, Стірґард не збирався приймати на борт електронних посланців, коли вони повернуться. Він вважав це надто ризикованим. Адже вже перші старі продукти цієї цивілізації, спіймані «Гермесом», засвідчили дивовижну майстерність квінтян у галузі паразитарної інженерії. Отож спускні апарати, крім відомостей, настільки вагомих, наскільки й безневинних, могли принести їм загибель — не у вигляді мікробів, які їх негайно атакують, але в вигляді вірусів чи ультравірусів з довгим періодом прихованої дії. Через те він запитав лікарів і Кірстінга про надійні запобіжні засоби.

Попередня
-= 114 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!