Слава ЗСУ!

— Звідки ти все це знаєш?

— Брет розповіла. Я бачив її вранці.

— І чим це скінчилося?

— Далі було так: тореадор сидів на ліжку. Він уже разів п'ятнадцять падав, але не здавався, ліз битися. Брет його не пускала, та хоч як він ослаб, стримати його вона не змогла, і він знову підвівся. Тут Кон сказав, що більше не битиме його. Більше, мовляв, негоже. Це, мовляв, було б нечесно. Тоді тореадор мало не рачки поповз до нього. Кон позадкував до стіни. «Отже, ви більше не б'єтеся зі мною?»— «Ні, — відповів Кон. — Мені було б соромно». Тоді тореадор що було сили затопив йому в пику й осів на підлогу. Брет каже, що він не міг підвестися. Кон хотів узяти його на руки й покласти на ліжко. А він каже — якщо, мовляв, Кон доторкнеться до нього, він його вб'є, і так чи так уб'є його вранці, якщо Кон буде ще в місті. Кон заплакав, і Брет вилаяла його, і він хотів потиснути їм руки. Це я вже розповідав.

— Розкажи все до кінця, — сказав Білл.

— Далі так: тореадор сидів на підлозі. Збирався на силі, щоб підвестися й ще раз ударити Кона. Брет руки Конові не подала, а Кон плакав і казав, як він її кохає, а вона казала йому, що він заплішении дурень. Потім Кон нахилився, щоб потиснути руку тореадорові. Мовляв, давай помиримося. Простимо все один одному. А тореадор знову — лясь його по пиці!

— Ото хлопець, — сказав Білл.

— Він доконав-таки Кона, — сказав Майкл, — Я певен, що Кон уже ніколи не даватиме волі кулакам.

— Ти давно бачив Брет?

— Недавно. Вона приходила взяти дещо з речей. Вона доглядає цього свого Ромеро.

Він наповнив склянку пивом із другої пляшки.

— На Брет, звісно, жаль дивитись. Але вона любить доглядати хворих. Ми, власне, так і познайомились. Вона доглядала мене.

— Знаю, — сказав я.

— А я добряче п'яний, — сказав Майкл. — І нехай. Я й далі питиму. Вся ця історія страшенно кумедна, але не дуже приємна.

Не дуже приємна, як на мене.

Він випив своє пиво.

— Між іншим, я вичитав Брет. Я їй сказав: будеш водитися з євреями, тореадорами та іншим набродом — не минути тобі лиха. — Він нахилився до мене. — Послухай, Джейку, можна, я вип'ю твою пляшку? А тобі ще принесуть.

— Прошу, — сказав я . — Я однаково пити не збирався. Майкл почав відтикати пляшку.

— Може, ти відіткнеш, га?

Я відкинув пальцем дротяну защіпку з корком і налив йому пива.

— Між іншим, — вів далі Майкл, — Брет повелась як належить. Вона завжди поводиться як належить. Я вишпетив її добряче за отих євреїв, тореадорів та інший набрід, а вона вислухала й знаєте, що каже? «Авжеж, — каже, — я забула, яким щастям завдячую британській аристократії!»

Він випив пиво.

— Чудово сказано. Знаєте, той Ешлі, від якого в неї титул, служив на флоті. Дев'ятий баронет. Вертаючись після плавання, він відмовлявся спати в ліжку. Примушував Брет спати на підлозі. Під кінець, зовсім здурівши, він погрожував, що вб'є її.

Завжди лягав спати із зарядженим пістолетом. Брет виймала патрони, коли він засинав. Тож вона зазнала того щастя не так уже й багато. І це таки прикро. Вона так уміє тішитися життям.

Він підвівся. Його руки тремтіли.

— Я йду до свого номера. Спробую заснути.

Він усміхнувся.

— Через оці-от фієсти ми замало спимо. Тож я зараз ляжу й

висплюся. Недосипання страшенно шкодить здоров'ю. Геть псує нерви.

— Зустрінемось о дванадцятій в «Іруньї», — сказав Білл.

Майкл вийшов. Ми чули, як він одчинив двері сусідньої кімнати. Потім він подзвонив, прийшла покоївка й постукала в двері.

— Принесіть півдюжини пива й пляшку фундадору, — сказав

їй Майкл.

Si, senorito 19.

— Я йду спати, — сказав Білл. — Сердега Майкл. Я через нього встряв учора в страшний скандал.

— Де? В «Мілано»?

— Атож. Там був якийсь панок, що колись сплатив борги Брет і Майкла в Каннах. Він поводився вельми зухвало.

— Я знаю цю історію.

— А я не знав. Але так чи так, це не дає нікому права гудити Майкла.

— Атож, не дає.

— Не мають вони такого права. Хто дав їм таке право? Я йду спати.

— На арені були вбиті?

— Начебто ні. Лише тяжко поранені.

— А на вулиці один загинув.

— Он як? — сказав Білл.

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ

Опівдні Білл, Майкл і я вже сиділи в кафе. Воно було переповнене. Ми їли креветки й пили пиво. Місто було переповнене. На вулицях — не протовпитись. З Біарріца й Сан-Себастьяна весь час приїздили великі автомобілі. Вони привозили глядачів на кориду. Прибували й туристські автобуси. Один із них привіз двадцять п'ять англійок. Вони сиділи у великій білій машині й роздивлялися в бінокль фієсту. Танцюристи були вже зовсім п'яні. Минав останній день фієсти.