Слава ЗСУ!

Ще Тóбі оправдав цю ситуацію кармою. Життя спортсмена, футболіста, нерозривно пов'язано з травмами, розтягненими м'язами, розірваними зв'язка-ми. Відтак це прирікає не лише спортсмена, а й людину, яка знаходиться з ним поряд. Прирікає на залежність... взаємозалежність – спортсмена від чиєїсь допомоги, а, надаючи цю допомогу, людина узалежнює себе від здоров'я іншої. І здається, Таня була не готова до такого життя, де права на свою свободу доведеться добровільно передати коханому.

Хоч Тóбі й не хотів аналізувати, а просто прийняти як належне неза-лежний характер Тані. Але таки продовжував знову і знову подумки повертатися до теми її зникнення.

Нарешті вольовим зусилям він перевів потік думок у напряму свого майбутнього в команді. Так, він перебував на піку своєї фізичної підготовки, та варто йому втратити заповітне місце під сонцем – йому швидко знайдуть заміну. І тоді перехід до Києва, запрошення до лав збірної, змінять втрата ігрової практики та просижування на лаві запасних.

Тóбі вже не так лякав біль, як страх втрати не лише джерело заробіт- ку – свою роботу – але й справу, якій віддав усе своє життя. Він же грав у футбол не тому, що нічого іншого робити не міг, а тому, що не міг не грати. І так просто здаватися Тóбі не збирався.

За відсутності Тані, єдиний до кого він міг звернутися по допомогу – клубний лікар.

— Не хвилюйся ти так! Я ж сказав, проти “Арсенала” ти гратимеш. Поки лежи. Під ногу щось поклади. Ну, пам'ятає, так щоб вище голови була? Завтра до мене на масаж. Вколю тобі що треба – бігатимеш, як новенький.

Це трішки заспокоювало. Просто лежати, ні про що не хвилюватися – це Тóбі доснаги. От якби лежати і не думати, не думати про Таню. Вирі-шивши одну свою проблему, Тóбі згадав про іншу, створювану саме Танею.

Всі спроби поговорити з нею поступово перетворювалися на необхід-ність, залежність від електронного голосу – “Ваш абонент поза зоною досяж-ності” – щоразу лише зачувши перші кілька звуків, Тóбі ніби отримував задоволення від того, наскільки добре він знає Таню.