Слава ЗСУ!

Таня ж спочатку здивувалася такому жарту, і хоч засміялася, але таки вловила войовничу налаштованість співрозмовниці. Але здаватися вона не вміла.

— Так, хотіла!

Одна одну дівчата зрозуміли – ставки дуже і дуже високі. Головна битва ще попереду. А поки кожна залишатиметься при своєму: Таня з Вади-мом, а Саша з Ростиком.

Нарешті втручання хлопців, розрядило простір між двома, як вияви-лося, провідниками струму. Вадим, хоч і не знав, але взяв на себе роль заземлювача.

— Тань, ти не знаєш, а Ростик, до речі, грає вже у другому дивізіоні. Каже, вболівальники його тут люблять. Називають ніжно так, – Вадим зирк-нув на Сашу, щоб не пропустити її реакцію на свої слова, бо довідався, що і вона його так називає. – Тόбі.

Саша захитала головою, мовляв, і що тут такого, а сама почервоніла... про що це хлопці там таке говорили?..

Звісно, про таке вони завели мову, лише після того, як про все домови-лися: коли, куди і як. Дарма не теревенили. Тому Вадим свій план дій вико-нав, і натякнув Тані, мовляв, місто ти вже побачила, можна їхати додому.

А та й не заперечувала. Товариство Саші якось було їй не до душі. Ще ті розмови про “Тόбі”... Нічого вона тепер також його називатиме ніжно. Але коли вони будуть наодинці. А коли вони будуть наодинці? Це питання часу.

Довго думки про Ростика, тобто про Тόбі, не полишали Таню. Але якось таки покинула вона марні сподівання на випадкову зустріч із ним. А на щось більше й поготів. Крім того її увагу привернули до себе занадто часті поїздки Вадима, якщо вірити його ж словам, до Ростика.

Підозрювати Вадима у зраді здавалося Тані безглуздям – вона ж щодня бачила ці вірні карі очі! Але причини все ж таки треба було якось виявити. І такі пошуки забрали б в неї значно менше зусиль, якби вона знала, в який знаковий для світового футболу момент усе відбувається. Вадим готувався до вступу саме в той час, коли весь світ готувався до найдорожчого трансферу – королівський клуб придбав собі Зізу.1