Слава ЗСУ!

Така ситуація аж ніяк не могла влаштовувати Вадима. Крім того, що збільшився тиск з боку Тані з приводу травм, ще й значно зросла частотність сварок. І це ж напередодні важливого матчу!

Негативний вплив Тані на його гру от-от знову дасть про себе знати. І що ближче був той матч, то більше Вадим переконувався в магічній силі самонавіювання. Таня жодним словом могла не обмовитися про травми, а він у кожному її слові вчував застереження, що в такому випадку забезпечувало протилежний результат.

На поле він вийшов не в найкращому гуморі. Готувався до найгіршого, одночасно сподіваючись, що лиха доля його омине. Центр півзахисту він ніколи не вважав небезпечною зоною – навпаки, побоювався флангів: там і підкати, і боротьба за м’яч гостріша, тому рідко зміщувався, покладаюсь на захисників А от у штрафному або у боротьбі на другому поверсі почувався комфортно. Але усе це не має найменшого значення, коли головний бомбар-дир атакує зазвичай саме з центру. І якщо раз за разом йому не вдається відшукати необхідний проміжок в обороні, він його створює сам.

От і сьогодні Вадим натрапив на такого голеодора. І, на жаль, Вадим йому найбільше заважав. Він був справжньою перепоною, адже суперник значно поступався Вадимові у футбольних здібностях. І з самого початку було зрозуміло, як діятиме опонент.

Вироблених під впливом Тані навиків з обережності Вадимові виста-чило на кілька перших хвилин матчу. Далі наполегливість нападника набрала значно агресивніших форм. В якусь мить, здалося, що легше просто не стоя-ти в нього на шляху. Але так вже історично склалося – відступати без бою чоловіки не мають права.

Обережно діяв Вадим, але і його суперник все робив обережненько. Тому не дивно, що суддя не помітив, як нападник обіграючи Вадима, коли той поставив корпус, відштовхнув його плечем, або як притримував його рукою, коли Вадимові таки вдалося відібрати без порушення правил м’яч.