Слава ЗСУ!

Весь перший тайм складався з такого жорсткого протистояння лише двох гравців. Рахунок так і не був відкритий, тож після перерви варто було очікувати підступнішого плану дій. Реалізовуванням якого й зайнявся відчай-душний нападник, випадково збивши Вадима. Так – нічого серйозного, але це було попередження!

Вадим його зрозумів, але ж відступати не те, щоб не мав права, а не мав куди. Тому коли команда суперника розпочала нову атаку і повела її саме центром, Вадим приготувався.

Нападник йшов на нього, переставляв ноги, намагаючись заплутати Вадима. В той час як сам він чекав, коли вже нарешті це скінчиться.

Вадим помітив, що вся команда відтягнулась в оборону, з останній сил напружив м’язи й спробував також відступити на кілька кроків до воріт. Та коли сперся на опорну ногу, почув хруст і відчув різкий біль.

Поки його виносили на ношах з поля, він дивувався майстерності на-падника і, здається, суперника прибрав – довів його такого нервового напру-ження, що він просто не витримав, – і сам виявився ні в чому невинним.

Розрив зв’язок не дозволив Вадимові продовжувати гру, проте супер-нику дозволив таки забити.

Частина 3

Солодше за помсту

РОЗДІЛ І

Якби Таня хоч раз прийшла на його матч або ж просто побачила, як жовто-блакитна раса вболіває за свою збірну, вона б знала заради чого такі жертви.

Але переконувати її, що травма несерйозна, що все буде добре, Вадим не мав сил. В якийсь момент йому й самому захотілося від когось це почути. І добре, якби сказав це лікар, але краще б вона нашіптувала йому таке щовечора.

Але ж ні. Таня, ніби за інерцією, продовжувала на нього тиснути, примовляючи: “Я ж тобі казала.” Інколи періоди гніву змінувалися штучною ласкою та турботою: “Коханий, не вставай, я сама тобі подам!”, “Тобі щось принести з кухні?”, “Я в магазин – тобі купити щось смачненьке?”, та настільки огидними для його чоловічого его, що викликали запаморочення, нудоту та спазми.