Слава ЗСУ!

Справжнє полегшення Вадим відчув, коли Таня вирішила влаштува- тися на роботу – батькових інвестицій вже не вистачало. Довго перебираючи між можливими заробітками в кіосках, магазинах та на ринку, вона все ж зупинилася на останьому, бо ж у місті ще не стихли чутки про вбивство про-давчині одного цілодобового кіоску.

Вдачею, Тані здавалося, те, що знайома її матері займалася торгівлею. То ж із працевлаштуванням проблем не мало бути. Тобто було не мало...

Спочатку тривалі переговори, що затягувалися до пізньої ночі – з її мамою вони були пов’язані не лише звичайним знайомством, а й пляшкою. Потім випробувальний термін, що мав на меті перевірити на міцність її нервову систему. І лише через два тижні виснажливих роз’їздів базарами з величезними пакунками, кількагодинних простоювань за прилавками та спіл-кування з вибагливими і не дуже покупцями, Таня домоглася того, щоб усе це стало її трудовими буднями.

Тим часом Вадим відсутність вдома Тані намагався використати з користю. Але у гіпсі пересуватися квартирою йому було дуже важко. Тому зранку діставшись кухні, він намагався винести звідти максимум продуктів, щоб на столику біля дивана не залишилося жодного вільного місця.

А далі вже легше. Диван – їжа – телевізор. Якби у світі не відбувалося стільки всього цікавого, він би так цілий день і переглядав спортивні канали. Але інтерес до футболу в нього розпалювався лише під вечір, коли транслю-вали матч, і неважливо, якого саме чемпіонату: іспанського, турецького, а чи італійського. Тут вже просто було цікаво спостерігати не за самою грою, а за поведінкою трибун, бо ж в кожній країні свої традиції вболівання.

І справді, йому цікаво було поспостерігати, як в Іспанії вболівальники, покладаючи величезні сподівання на свою команду, коли та програє як за голами, так і за рівнем віддачі на полі, усі разом дістають білесенькі хус-тинки, які символізують глибину їхнього розчарування від поразки, тобто перемоги, відданої супернику без бою.