Слава ЗСУ!

Але тепер у нього з’явилося те, що не виснажувало. Бажання дізнатися причину, яка змусила Ростика раптом завітати до Тані вгості, надавала Вади-мові сил. Треба ж було розробити хитрий план та вивідати усе так, щоб ніхто і не довідався, наскільки для нього це важливо.

За планом Вадима, найближчим часом він мав навідатися до Саші та Ростика та запропонувати другові перехилити кілька чарок за майже повне відновлення після травми. Але не можна було робити цього одразу на наступ-ний день після побаченого, бо виникли б підозри – будинки Тані та Вадима зовсім поряд, а раптом він, і справді, міг щось побачити.

Навіть дотримуючись свого плану, Вадим одразу зрозумів, що легко не буде. Щойно Ростик відчинив двері, тобто, як тільки він побачив на порозі Вадима, в його очах з’явились настороженість, а відтак й обережність. Саме цього й боявся Вадим, та ще не все було втрачено. Алкоголь мав приспати його увагу.

Як Вадим не старався розговорити Ростика, підливаючи щораз більше в його келишок, нічого не виходило. Він то про одне заведе мову, то про інше, а про Таню ні слова. Зрештою Вадим відчув, що й сам випив достатньо, а ще згадав: вони так і не “обмили” його одужання.

— Нікому б не побажав такого. І ти знаеш, що за крок до травми, і нічого не можеш вдіяти Бо ж твій супротивник грає слабше, і щоб обійти тебе, має тебе зламати... Давай за те, щоб тобі такі суперники не траплялися.– Вадим припідняв й одразу ж вилив до рота свій напій. – А тоді ще все так навалилося. Ти навіть не уявляеш, як Таня... – Тут Вадим глянув уважненько на реакцію Ростика, нічого такого не помітив й продовжив далі, – як Таня на мене тиснула. В неї ж якась фобія щодо тих травм. Вона щодня мене пресин-гувала: “Будь обережним”, “Будь обережним”, “Будь обережним”. Я й сам боятися почав. – Він підлив ще трішечки собі і Ростику. – А найгірше, винен я сам. Бачив же, як грає той нападник, – міг би випередити його дії!