Слава ЗСУ!

— Тόбі тепер виступає за “Дніпро”. Його нещодавно купили. Зараз він живе у Дніпропетровську, але туди переїхав не сам... з Танею. – після почутого Вадим ще разів сто просив пояснити, як таке могло статися. Чому Ростик поїхав з Танею, чому Таня поїхала за ним, чому взагалі вони поїхали разом. – Та це давно вже триває. Ти ніколи не помічав, як вони загравали, навіть коли ми були поряд? А тут з’явилася нагода нікому нічого не поясню-вати, крім того в очі нам дивитися їм більше не доведеться. Чому б не втекти?

— То вони тепер разом... Вона поїхала за ним.... – Вадиму не хотілося у це вірити, але поволі інформація засвоювалася. І коли почала породжувати у нього в голові думки, плідного процесу не вийшло.

На ніч він залишився у Саші.

Деякі речі йому вдалося зрозуміти лише зранку. Поряд лежала Саша, тобто, як поряд, – пригорнувшись до нього. Її голова стомлено схилилася до його плеча, рука, ще як вночі пестила його груди, так і залишилася на них вже без руху, а нога, ніби прикувала до себе, обвившись довкола його ніг. І Вадим готовий був погодитися з тим, що зміни відбулися: Таня з Ростиком, а він із Сашею. І справді, – ось вона лежить ледь не на ньому!

Та щось таки не давало йому спокою. Обережненько звільняючись від сплячої Саші, Вадим все ж її разбудив.

— Ти вже йдеш? Залишся... – Слова Саші змусили Вадима лише сісти на ліжку. Він щось довго-довго обдумував, але навряд чи її прохання. – Вадиме, залишся. – Слова знову пролетіти повз нього. Хоч в голосі Саші вже лунало не звичайне “Побудь ще трішки”, а “Вирішуй, ти зі мною чи ні!”, Вадим продовжував мовчати

Кілька хвилин Вадим просто сидів, просто мовчав. А потім просто пішов.

— Вадиме!!!

Саша ще раз спробувала його зупинити. Та коли він обернувся зрозу-міла, що марно. В його очах вже нічого не було. Все спалила жага помсти.

РОЗДІЛ ІІІ