Слава ЗСУ!

Тишу на майже порожніх трибунах розірвав свисток арбітра. На жаль, у нього в кишеньці була лише одна червона картка, та він показав її двічі.

Доданий час

Ми за Україну

€€€

Вболівання – дуже складний, подекуди навіть болісний процес, коли твоє життя тісно переплетене із життям улюбленої команди і напряму зале-жить від нього. Це коли життя твоєї команди стає твоїм власним, і, здається, усе, що відбувається із нею, якось пов’язано з тобою.

І добре, коли можна просто прийти на матч: подивитися, покричати, а перед і обов’язково після піти на пиво. Але круто, коли ти повинен прийти і підтримати команду своєю присутністю, зробити усе, щоб вона відчувала “рідні стіни”, де б не грала.

Так сам того не усвідомлюючи, ти ведеш команду крізь увесь відбір-ковий тур до найважливішого матчу. Та інколи ти був би радий зняти із себе такі зобов’язання, просто відмовитися. Але ти знаєш, що не можеш залишити без підтримки команду, яка стала тобі рідною. Саме тоді, ти забуваєш про низьку температуру, про дощ та навіть про сусідній сектор для вболіваль-ників команди-суперниці.

Це ж чудово, коли твоя команда перемагає – вона така одна найкра-ща!!! А що коли програє? Ти готовий назавжди відректися: кидаєш на землю жовто-блакитний шарфик, завчасно, щоб показати своє невдоволення, йдеш зі стадіо-ну, пояснюючи друзям – тобі нерви дорожчі. Але наступного разу ти знову поряд із рідною командою. І не важливо чи в букмекерській конторі ставиш на неї останні гроші, чи у фірмовому магазині купуєш новий шарфик, чи перед телевізором переглядаєш пряму трансляцію її матчу. А згодом ти знову готовий з’явитися на стадіон та навіть поїхати за своєю командою в іншу країну.

От такий ти... справжній вболівальник. Так ти чиниш, незалежно радує тебе команда перемогою, а чи розчаровує до глибини душі поразкою. Ти такий, бо знаєш: команді ти потрібен.