Слава ЗСУ!

Особливо тоді, коли їй загрожує небезпека.

€€€

— Тільки так влада зрозуміє, що в нашій країні демократія! – Слова ЄВгена були продиктовані не лише бідним існуванням в країні, де великі гроші заробляються нелегально, а й прагненням справедливості. Як за часів декабристів він був готовий повести за собою нашарування статусів, посад та просто тих, хто бачив у цьому сенс, а головне вигоду.

Він той, чиїм голосом промовляв народ втомлений терпінням та марними сподіваннями. Але він той, хто не шукає в житті складних шляхів до статків та добробуту. Розуміючи, що і для нього це єдиний спосіб влаш-тувати своє життя, він планує піти далеко, та так швидко, щоб на шляху не довелося підраховувати втрати і кількість жертв, тобто щоб для цього просто не було часу.

Серед повстанців він не один такий радикальний. Вона також сповідує його ідею. Та жагою справедливості навряд чи можна пояснити її бойовий за-пал, хіба лише жагою помсти. Хоч в такій ситуації ображені почуття дівчини не найкращий радник.

До ЄВгена вона пристала невипадково – ледь не на генетичному рівні її так і вабило до молодих та небезпечних. Там і дізналася про переворот.

Та колись давно вона познайомилася зі спортсменом РОманом. Не хоті-ла, але таки закохалася. І розуміла ж, що він грається...

— Ти добре подумав? – Вона зробила контрольний дзвінок перед тим, як прийняти остаточне рішення. – Я мститиму.

— Дівчино, та про що ти таке кажеш?

— Мене ніщо не зупинить, так і знай!

— Ти при своєму глузді?! Та чого я взагалі з тобою розмовляю...

Дарма він кинув слухавку – для неї це був привід йти до кінця. Під помстою вона мала на увазі спланований ЄВгеном переворот, але розіграний нею так, щоб підірваним був не кортеж високопосадовців, а жовто-блакитний автобус із гравцями, та РОманом зокрема.