Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Футбольний роман

— То ти приїхала, мабуть, ненадовго.

— Ні, мабуть, назавжди. – Таня промовила це саме коли перед нею запарував чай. – Дякую.

— Я щось неправильно зрозуміла? Ти ж сказала, що його кохаєш.

— Так склались обставини.

— Він знайшов іншу, а тебе вигнав?

— Ні. Ростик не такий!!!

— Чому ж ти зараз тут?

— Просто він і не такий, яким я його вважала...

— Невже він давав волю рукам?

— Ні. Мене він не бив.

— Тоді в чому ж причина?

— Він хороша людина, і почуття в нас доволі сильні, але так вже склалось.

— Дарма ти так – хорошого чоловіка треба триматися. Такі не часто трапляються. В цьому я вже на власному досвіді переконалася. – Зазвичай після згадки про власний досвід мати полюбляла переповідати найменші подробиці пережитої трагедії. Але ж Таня їх знає, тому зараз мати ні на словечко не розвинула тему власного досвіду, а зосередилась на Таниному. – Що ж тепер будеш робити?

— Поки не знаю. Просто все так сталось швидко – він, може, навіть не знає, що я поїхала.

— То ти втекла?

— Щось на зразок того.

Після такої розмови Таня думала спатиме до наступного ранку, але вже за кілька годин її розбудила мати.

— В тебе є гроші? Піди купи мені сигарет.

Лише підходячи до кіоску, Таня зрозуміла, що поки вона спала, мати встигла побувати в компанії своїх друзів, і привід – приїзд доньки –таки знайшовся. Хоч тут привід зовсім необов’зковий.

Коли Таня повернулася, десь глибоко з’явилося відчуття, що неварто було робити цього. Все добре, що Таня могла почути від матері, вона вже почула. Тож далі... Тож не варто було повертатися, щоб не дізнатися, що буде далі.

Таня зайшла на кухню. Там із запальничкою в руках на неї чекала мати.

— Сідай. – Вона навіть не спробувала зм’якшити тон, щоб доньці прохання сісти поряд не здалося наказом. Хоч може саме так вона і хотіла, щоб Таня її зрозуміла. – Приїхала вона... Втекла, бачте, від свого хлопця! А ти про матір подумала?! Як я тут – хоч раз подумала?! Поїхала – покинула мене, як колись твій батько... Що – я виховувала тебе сама, щоб ти так само вчинила, як він зі мною?! – Таня не могла повірити, що хтось, а не вона перша, в її сім’ї заговорив про те, хто кого покинув. Вона б взагалі цю тему не піднімала. Звикла – все життя сама та сама. А тут виявляється матері без неї було важко. Це ж треба! Ще й дорікає тим, що поїхала за Ростиком. А як Таня колись залишалася осторонь її особистого життя!

Попередня
-= 66 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!