Слава ЗСУ!

— Я знайду роботу.

В планах було звернутися до старої знайомої та знову заробляти торгів-лею. Але коли почула заборговану суму, зрозуміла, цього буде не достатньо. Хоч Таня поки не уявляла, де вона має працювати, щоб заробити необхідне, але точно знала, шукатиме таке місце не у власному місті.

Вже наступного ранку вона півтори години присвятила газеті з оголо-шеннями, ретельно відбираючи лише найпривабливіші пропозиції з достат-ньо високою платнею. Там, де запотребованою була гарна, комунікабельна дівчина – консультант до прикладу – вона вже уявляла себе. І щоб робото-давці (хоча б один) також захотіли бачити її поряд поличок зі своєю продукцією, вона ще півтори години присвятила дзеркалу.

А коли побачила відображення, котре б сприяло працевлаштуванню, – золоті кучері, вугільно-чорні вії та яскраво-червона помада на губах, а ще коротенька спідничка та високі підбори – нарешті поїхала до Львова.

Щойно вона ввечері повернулася поруч одразу з’явилась мати.

— Ну – щось знайшла?

У відповідь Таня покидала в куток коридору босоніжки, в яких прому-чилася цілий день, оббиваючи бруківку, та якумогасильніше грюкнула две-рима ванної, де зачинилася, щоб змити шар косметики, бруду та злості на саму себе за дарма потрачений день. Це ж треба було сподіватися, що на високих підборах їй раптом стане легше жити! Та вона лютувала не тому, що більше довелося спілкуватися з жінками, а тому, що жоден чоловік – а перед кількома вона таки сьогодні покрасувалась – навіть не спробував сприйняти її серйозно – лише як ляльку з широко розтягненими губами.

Згодом Таня твердо вирішила: якщо починатиме пошуки знову, а їх доведеться почати вже завтра, вдягне зручненьке взуття і спортивний кос-тюм – без жодного натяку на ляльку. А якщо пощастить з роботою, то ще пошукає житло. Звикла жити окремо від матері, тепер вона не зможе терпіти її контроль.