Слава ЗСУ!

— Чому ж ти тут? Невже Саша пробачила те, що ти її хлопця просто з-під носа вкрала? Упевнений: вона втішає себе думкою, що ти залишилася ні з чим.

— Ти ж до Саші прийшов. Її немає – забирайся!

Підвишення тону було чимось новеньким в їхніх стосунках, але Вадим був готовий внести і не таку новизну. Він схопив і потягнув Таню до спальні. Хоч як вона намагалася протистояти його силі, пручалася, кричала: “Пусти!”, таки опинилася в ліжку.

Вигнати Вадима змогла, лише коли він переконався, що вона тепер знає, як сильно він її любить, а ще – тепер вона знову буде з ним, хоче цього чи ні.

Наступного ранку повернулася Саша. Про вчорашній прихід Вадима жодних речових доказів не свідчило, ніщо б не виказало Таню та її зв'язок із колишнім, якби вона сама все не розповіла.

— Цього і варто було очікувати. Я знаю, він хотів тебе повернути.

— Та мені байдуже. Я з ним не буду. Ми зустрічались ще зі школи – це була звичка. Тепер в мені є справжні, сильніші почуття. Ними і буду доро-жити. До речі, – Таня різко змінила вираз обличчя і так лукавенько поглянула на подругу, – а він же до тебе приходив. Між вами щось було?

Саша й не знала, чи має почервоніти, чи розсміятися. Нарешті вона посміхнулася і спокійно промовила.

— Квити. – Дівчата заповнили сміхом усю квартиру. А коли вже насміялися вдосталь, Саша продовжила. – Лише разочок. Нічого особливого.

За роботою Таня зовсім забула все те, що почула від Вадима, та й вза-галі про нього забула. В ресторані влітку часу на роздуми про когось іншого, окрім як відвідувачів, просто немає. А сварки в колективі, де домінує чоло-віча стать, поволі отруюють упередженістю кожну думку про присутність в особистому житті такого домінанта.

Відпрацювавши тиждень, дівчата тепер могли тиждень відіспатися. Саме так зазвичай ламається біологічний годинник і нормою здається, що ранок починається о дванадцятій не з появи сонечка на краю неба, а з кави. Вечір також не обмежується наявністю природнього освітлення, а триває аж поки Саша не розбудить подругу, щоб та вимкнула світло.