Слава ЗСУ!

РОЗДІЛ ІІ

Хоч Київ – місто величезне, загубитися Таня не боялася. Роки два тому вона вже була у тата – шлях трішки пам’ятала. Тим більше батько мешкав не так вже і далеко від вокзалу. Їй навіть не довелося брати таксі і витрачати гроші, які вона вкрала у матері.

Поблукавши вулицями доволі тривалий час, Таня нарешті дісталася знайомого будинку. Що батько вдома, вона навіть не сумнівалася – були ж вихідні. Все ж трішечки переймалася, як би не довелося під дверима чекати. Натиснула на дзвінок, а її серце закалатало швидко-швидко: вдома він чи ні. А, можливо, і чогось іншого злякалася.

Затамувала подих, прислухалася... хтось йде.

Двері відчинилися.

— Привіт, тату. – Таня промовила, уважно дивлячись на чоловіка, який їх відчинив. На його обличчі окрім здивування відобразилося ще щось, але ця гримаса домінувала.

— Таню... як ти підросла...

Як тільки вона помітила непевний жест батька, яким він пропонував зайти, одразу ж залетіла всередину. Гаяти час не можна було, а раптом татко передумає. Цього вона боялася і тоді, коли він повів її на кухню. Та схоже у нього були інші наміри: нагодувати свою дитину, поговорити з нею, дізнатися чого приїхала, навіщо.

— Ти на вихідні? – поцікавився, дістаючи з холодильника каструлю супу й ставлячи її на плиту.

— Тату, я розумію, що приїхала невчасно. Але я більше з мамою не можу – вона мене б’є... – Таня заплакала, тобто заридала, ховаючи личко в маленьких долонях.

Сльози донечки натякнули батькові на те, що вона приїхала надовго. Пояснювати малій, що в нього вже інша сім’я, здалося марним. Втім дружи-ну можна було б якось вмовити.

— Ну, не плач, не плач. Розкажи-но мені, доню, все.

Спершу тихенько схлипуючи, Таня розповіла те, що батько сам чудово знав: мати пиячила, часто зникала на кілька днів, а то і тижнів, про неї зовсім не піклувалася. А потім відтворила в найменших подробицях ніч, коли прокинулася від галасу, як згодом виявилося, компанії п’яних чоловіків. Мати тоді, щоб змусити її знову заснути, штовхнула в ліжко і вдарила так сильно, що зіткнення зі стіною Таня навіть не відчула. Лише потім помітила набряк.