Слава ЗСУ!

Таня знала, що в очах побачить більше, але боялась й глянути на гли-бину більшу за Маріанський жолом в Тихому океані. Боялась, бо все життя вважала, що стільки всього перестраждала, і так їй важко було, і так вона мучилася… А якби побачила в тих очах, що все було марним: той біль, той страх, ті страждання, як далі б жила, відрікшись від минулого?

Та з часом Таня таки забула своє минуле, але не тому, що все здава-лось таким мізерним впорівнянні з тим, що зараз відбувалося на її очах в родині цих двох жінок. Забула ж вона минуле, бо цілком була втягнута в те-перішнє. Її вічна гонитва від болю раптом закінчилася новим болем.

Таня так поспішала до свого майбутнього, що й не одразу помітила, як застрягла поміж проблемами, від яких тікала, та новими, частину яких перейняла на себе. Але тепер вона вже не так захоплювалася тим, як Оля щораз розповідаючи про родину, казала “ми” – те “ми”, в якому Таня ніколи б не змогла втілити єдність двох людей – себе та матері, а найбільше захоп-лення в неї викликала мати, яка б сміливо могла б прирікти доньку на страждання, узалежнити її від власної хвороби, і згодом зробити її нещасною сиротою. Вона ж навпаки, єдине за що переймалася, аби донька не залишила-ся після її смерті одна.

Таня довго проводила паралелі між матерями – власною та Олі – але не знаходила жодних причин, щоб долі цих жінок йшли паралельно одна одній. Так, обох покинув чоловік, але за яких обставин? Коли колишній створив нову сім'ю, мама Таня піддалася жалю. А жаліла вона саму себе, і так шкода їй було і важко, що хотілося забутися, щоб через пляшку й видно не було всього жаху, якого вона переджила.

Мама Олі одна – вдова ще й один на один із хворобою, але таки знайшла в собі сили, щоб бути поряд із донькою.

Але чомусь Таня не могла втриматися від порівнянь, щось хотіла собі довести. Не марними ж були її страждання, бо могло все бути по-іншому. Якби її силоміць не затягували батьки в свої проблеми, можливо, тоді вона б знала, як рівномірно розділити біль та силу всередині себе, а не наступати все життя на горло власним почуттям і... тікати.