Слава ЗСУ!

Хоча Таня і не шкодувала, що затиснула глибоко в собі страхи та страждання, просто сил для цього вона справді застосувала досить багато. А далі невже не буде проблем? Невже вона завжди буде вирішувати їх таким чином? Буде тікати й одночасно вважати себе сильною?

Та зараз від чужих проблем втекти вона не може, але приховувати їх треба не від самої себе, а від Кості. Це ж набагато легше.

РОЗДІЛ ІІІ

Щойно Таня прокидалась із головою поринала в сімейну таємницю. На кухні її зустрічала мама, як рідна: ”Тетянка, прокинулась? А я вже сніданок приготувала. Сідай. Оля ще спить. Костик бігає. Не розбудив тебе, коли йшов?” Таня все, що після “Тетянки”, вже не слухала. Її так ніхто ніколи не називав, а мама звернулась саме так...

Далі прокидалась Оля: “Мені ще щось залишилось? Костя бігає – коли прийде? Ми зі Степаном домовились сьогодні зустрітися, щоб ми ще й з Костиком раптом не зустрілись!” – “В нього ще тренування”.

А потім приходив сам Костя, від якого всю таємницю і треба було приховувати. Знаючи, що попереду в неї важкий день наодинці з таємницею, Таня захотіла втекти. Не далеко, і не надовго, але щоб хоч на якийсь час забути про рак. Чомусь в усій цій історії приховувана від Кості хвороба її найбільше лякала – рано чи пізно він дізнається. І щось їй підказувало, що не за найкращих обставин йому стане відомо, від чого померла його мати. І чому всі вирішили, якщо Кості зараз сказати про стосунки зі Степаном, він буде проти, а потім він раптом погодиться з вибором сестри?

Таня плуталась, плуталась в цих таємницях, поволі вони почали пере-творюватися в загадки, і тікати від них треба було вже не далеко і не надовго, а систематично.

Своє рішення піти на роботу для сім'ї, та Кості зокрема, Таня моти-вувала, тим, що звикла сама собі заробляти на життя. Костя люб'язно запро-понував їй допогти у пошуках, мовляв, міста Таня не знає. Якщо вже прихо-вувати від нього сімейні таємниці, то й свої також можна.