Слава ЗСУ!

– Не відмовляйся від дитини, навіть тварини такого не роблять, киця дбає про кошенят, а квочка захищає курчат.

– Топай-топай, пєтушок знайшовся.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Пройшло три місяці, за цей час Вінсент відвідав безліч семінарів, зустрічей, тренінгів, брифінгів та воркшопів, погостював у різноманітних школах, коледжах та ліцеях, зустрівся із знаними педагогами, міністрами та вченими. Але ніщо не приносило йому такого задоволення, як спілкування з Танею через Skype. І хоча вона не проявляла до нього якихось особливих почуттів, все одно відчував зв’язок, що тримав їх вкупі. Для нього вони були подібними на двох людей, що крутяться у вихорі каламутної води всесвітнього потопу. Все навколо валиться, але міцно сплетені руки тримають разом натхненні любов’ю душі. І нехай цілий світ завалиться, вони ж обов’язково виживуть.

Незабаром від Владислава дізнався, що Таня народила здорового хлопчика, якого охрестили в каплиці психлікарні і назвали Григорієм. Дізнався він і що опіку над дитиною призначили фізичному батькові, який радо погодився піклуватися немовлям. Факт, звичайно, пригнітив Вінсента, але тішив себе думкою, що це тимчасово, а коли Таня одужає – а він вірив, що вона обов’язково одужає, – то забере дитину і тоді вони втрьох житимуть разом. А поки що йому залишалось терпляче дослуховувати лекції, вчити новітні методики і чекати на день відльоту до рідної землі. Сьогодні ж він не зможе поговорити з Танею по скайпу, тому що виїзд до школи сестри Клавдії забере цілий день, ще один, довгий як рік день, а потім ще і ще.

Сестра Клавдія вийшла назустріч невеликому автобусу, що заїхав на подвір’я школи. Її голова була прикрита сірою накидкою із білою смужкою над чолом. Це був єдиний монаший атрибут, що виділяв її серед інших жінок. Правда, одяг був простий, не крикливий, окові ні за що зачепитись. Обличчя ж середнього віку жінки із добрими сірими очима та ледь стисненими губами видавало її дисциплінованість та послух. Її рухи були стриманими, як це належиться людині, яка керує школою із 1500 учнями і великим педколективом.

– Я вже вас зачекалася, мабуть, затори на дорогах?

– Так, в таку пору виїжджати потрібно дуже завчасу, бо корки на кожному кроці, – відповів Ерік. Прошу сестро, вам слово.

– Спочатку коротка екскурсія, а потім запитання – відповіді. Школа в нас не елітна, можуть навчатись всі охочі, але єдина умова – щоб навчання починалось із дитячого садка, який  існує як окремий підрозділ нашої школи, але задіяний у навчальний процес як частина цілого. Садок саме тут, всередину ми не заходитимемо, щоб не бентежити дітей, але через оці скляні стіни можна побачити діяльність педагогів. Діти, до речі, нас не бачать, скло одностороннє, також є постійна онлайн-трансляція з кожної кімнати, так що батьки, маючи особливий доступ до наших Інтернет-ресурсів, можуть в реальному часі спостерігати, що діється з їхніми дітьми. Також при потребі ми записуємо ролики про перебіг подій, їх також можна скачати з нашого сайту через особливі протоколи, що є недоступні звичайним користувачам мережі.

– Яка система вкористовується для навчання в садку?

– В основному, ми ідемо за системою Монтесорі, але не обмежуємось лише нею. Також багато беремо з Waldorf, і Reggio Emilia шкіл. Наша ціль полягає в тому, щоб діти мксимально зацікавились цим світом, хотіли пізнавати його у всіх його проявах. Що важливо, ми не змушуємо їх запам’ятовувати віршики чи взагалі щось запам’ятовувати, нам більше йдеться про внутрішній стержень дитини – впевненість, відсутність тривоги, радісність, творчість і так далі. Коли ці риси присутні в дитини, все інше додається само собою, і на все свій час. Колись я була на місіях в Африці і мала можливість спостерігати за левенятами в сафарі. Коли їх щось тривожило, то вони ховались, лякались, були пригніченими, а коли їхні життєві потреби були задоволені, зокрема в плані безбеки,  то вони ставали надзвичайно життєрадісними і цікавими, намагались в повноті відкрити для себе довколишній світ. І так само з дитиною – коли вона щаслива, то знання і навики засвоюються швидко і легко. Дехто нас звинувачує в поширенні індивідуалізму, тому що ми дозволяємо кожній дитині вибирати заняття і не відриваємо дитину від того заняття, навіть якщо є потреба. Але такі дії виправдовують себе і результати, яких ми досягаємо протягом навчання, говорять самі за себе. Доводити щось комусь вже давно нема потреби.