Слава ЗСУ!

Першою підняла руку Вільма:

– Який найбільший виклик для вас у цій школі?

– Чесно вам скажу - ми найбільше працюємо над переходом дітей від пасиву до активу. Суспільство постійно пропонує споглядати та ковтати інформацію, дивитись телевізор, монітор, полички магазинів, бігборди, а це призводить до опускання рук та виконання монотонної і механічної роботи. Сучасній цивілізації вигідні «роботи», що на заводах, піцеріях, в автівках виконують планові рухи, крок вправо, крок вліво заборонений. Тому індивід стає пасивним учасником світу. Ми ж бачимо виклик у тому, щоб особа брала активну участь в житті – творила, думала, вершила. І наші діти думають, як воно працює, ставлять запитання, творять власні способи та шляхи. Далі.

– З чого ви б порадили починати зміни в інших школах?

– Найперше потрібно усвідомити, що кожна людина – це індивідуальність, і не можна її заганяти в дуже жорсткі рамки, відрізаючи все, що вирізняє її серед інших. Починати потрібно з поваги до особистості, і підходити до кожного учня як до когось особливого та унікального. Так, це займає багато часу, але результати вражають.

– Який наступний крок ви плануєте впровадити в школі?

– Очевидно, це буде скасування традиційного оцінювання і рівнів – тобто класів, перший, другий. Ми вже частково відмовились від оцінок, а в майбутньому цілковито поміняємо цей підхід. Також ми введемо активне використання мобільних телефонів, які в більшості шкіл заборонені, принаймні їхнє використання. Самі телефони зараз доволі потужні, щоб допомагати у виконанні шкільних завдань, наприклад, зробити короткий ролик про відвідини притулку для собак чи спостереження за змінами в природі. Фактично на телефоні можна все робити, як на комп’ютері – інсталювати наші навчальні програми, словники. Єдине, що не кожен учень може дозволити собі потужний смартфон, тому поки що ми це використовуємо як додаткову можливість, але з часом і це зміниться.

– Кілька місяців тому у нашому інституті була доповідь про залучення комп’ютерних ігор у навчальний процес. Чи було б вам цікаво впровадити таку інновацію?

– Так, я ознайомлена з іноваціями професора Матсона. Зараз проект випробовують працівники Гарвардського університету. Якщо результати схвалять, то ми залюбки впровадимо комп’ютерні ігри в навчальний процес. У нас нема лімітів, бо досконалість іде паралельно із поступом, а паралельні лінії не перетинаються, отож нема чого боятись досконалості. Її досягти неможливо. Тільки поступ!

Добре, якщо запитань більше нема, то запрошую вас взяти участь у будь-якій діяльності школи. Ось вам значки – з ними вас пропустять до більшості приміщень, обід о першій, зустрінемось на обіді.

Вінсент роздумував, чи можливо буде це все впровадити в Україні, чи не заклюють його ініціативу, починаючи від чиновницької верхівки і закінчуючи самими ж батьками. Устрої в освіті міняються дуже помалу, те, про що говорила Клавдія, може зайняти сто років для впровадження у Львові, навіть при великих грошових та людських затратах. Але спробувати варто і якщо вдастся – то це буде справжній прорив. Добре було б мати таку Клавдію на місці: людина з практичним досвідом – це найважливіше, з чого можна починати проект.

---------------------------------------------------------------------------------------

Останні тижні чекання тяглись для Вінсента безконечно. День складається з годин, а години з хвилин. Якщо хвилина стає годиною, то день перетворюється на рік. І він чекає її роками тривалістю у дні. Але сьогодні вже додому, дому, якого для нього не існувало багато років, бо постійні мандрівки світом перетворили його на громадянина планета Земля. І лише тепер з’явилось оте відчуття ностальгії і туги за рідним краєм. Виходить, правда, що ти є там, де серце твоє...