Слава ЗСУ!

– Що ви знаєте про риб? – запитав у чоловіка після кількахвилинної паузи.

– Англійська, математика, гороскопи, а тепер ще й риби? – «відвис» претендент на викладача.

– Ви знали, що вони можуть жити на суші?

– Ні.

– А на деревах?

– Ні. Знаєте, з мене вже досить цього знущання, я іду звідси!

–  Щасливо, бережіть себе.

Двері гримнули і знову стало тихо хоч мак сій.

Вінсент задумався. Наступного місяця має вийти друком книжка коротких історій для дітей. Збірка, яку він упорядкував на основі історій Тані Засідач. Ой, перепрошую, вона тепер не Засідач, а Війтович, таки взяла прізвище Павла. За сотні поїздок, що "Добре діло" здійснило, зібралось стільки ж коротких історій. Не пропадати ж добру. Школа імені М. Д. Маркескі видає історії власним коштом. Ще потрібен викладач англійської мови. Потрібен тренер з плавання. Безліч справ. Але книга –  перша в списку пріорітетів. Ось, наприклад, ця історія. Про ведмедика Огого. Чи годиться вона для тиражування? Розвелось тут дитячих психологів як грибів, всі коментують, критикують – це не годиться для дитячої психіки, ця фраза – занадто гостра для ще не сформованої свідомості. Набридли.

Перечитав ще раз історію:

"Одного разу ведмедик Огого дізнався, що у магазин привезли смачне-пресмачне морозиво. Вирішив він піти та й купити його. Іде собі помаленьку своєю улюбленою стежинкою та й іде. Приходить в магазин – а морозива вже нема. «От халепа, запізнився я, занадто помалу йшов, інші звірі випередили мене і розкупили все морозиво”, –  засмутився ведмедик, та що ж – доведеться чекати наступного разу. Так і пішов засмучений додому.

Наступного разу, коли ведмедик Огого дізнався, що привезли морозиво, він вийшов вже на стежину, якою інші звірі ходили в магазин. Дивиться – перед ним іде швидко лисичка, також в магазин за морозивом поспішає. Ведмедик почав іти швидше і обігнав лисичку. Дуже вже йому хотілось того морозива! Аж дивиться – перед ним іде вовк, також в магазин поспішає, Ведмедик почав іти ще швидше і обігнав вовчика-братика. Обігнав вовчика, і одразу побачив, що перед ним поспішає у магазин ослик. “Потрібно іти швидше, – подумав ведмедик, – щоб я був першим, кому дістанеться морозиво”. І почав перебирати лапками ще швидше, швидко-швидко, та й обігнав ослика. Дивиться а вже й магазин перед ним. Зайшов в магазин і купив смачне-пресмачне морозиво. Так зрадів, що прийшов він перший і йому дісталось смачне-пресмачне морозиво, що аж почав танцювати з радості!

Коли ми хочемо досягнути мети, то не завжди маємо бажання дуже швидко досягти її, і ідем до неї помаленьку. Але якщо в нас є конкуренти, то ми докладаємо максимум зусиль, щоб випередити їх, тим самим пришвидшуємо досягнення цілі».

Історія іде під номером 98. Може, краще поставити її ближче до початку? І чого ті психологи причепились? "Історія плекає в дитині егоцентризм" – усі до одного твердять вони. Будь-які іновації школи імені М. Д. Маркескі сприймаються "в штики", суцільний суспільний консерватизм морозить освітній поступ. Вже навіть спеціальне звернення підготував до народу, післязавтра буде розповідати про педагогічну революцію на радіо "Ера", а у середу – на П’ятому каналі. Почне так: «Винахідника циліндра заарештувала поліція. Витяг з протоколу: «Капелюх у формі пічної труби незвичайної конструкції кидав громадян в жах і замішання. Жінки непритомніли, діти плакали, собаки розривалися від гавкоту». А вже за кілька років циліндр став культовим. Отак і я зараз почуваюся наче в мене на голові пічна труба, від вигляду якої сахаються жінки та гавкають собаки." На "П’ятому" почне з історії про Ейфелеву вежу. Нічого, все буде добре, помаленьку ми подолаємо і консерваторів і радянських партократів. Олексій вже дві філії відкрив – в Городку та Стрию, так що наступаємо. Страшно та незвично перед телебаченням виступати, слід буде потренуватись. Самого телевізора з десять років не дивився. Треба включити "ящик", щоб хоча б зорієнтуватись "що і до чого".