Слава ЗСУ!

– Назарій Магурчишин – є такий?

– Назік, – штурхнула малого вихователька, – на вихід.

Він піднявся і, всміхаючись від вуха до вуха, вийшов на середину.

– Ось твій подарунок, тримай коробку – там усе, що ти просив: шкарпетки, рукавиці, іграшки, самокат та м’яч. Ти то просив?

– Та, а петарди є?

– Є, є, там, на самому дні.

Малий сів збоку на лавку і одразу почав витягувати вміст картонної коробки. Інші діти з нетерпіння аж завмерли в очікуванні коли виголосять їхні імена. Черга йшла дуже швидко, через кілька хвилин всі вже порпались в своїх подарунках. Космічні кораблі, йойо, радіокеровані машинки і гелікоптери ожили. Лише одна дівчинка плакала. Виявилось що їй дали не того кольору рукавички: вона хотіла рожеві, а не зелені.

Таня швидко знайшла яскраві малинові рукавички і дала дівчинці:

– Дивися, які гарні, саме для тебе, той Ной щось наплутав, він що забув, що ти хотіла рожеві? От нечемний! Зараз насваримо його!

Дівчинка втерла сльози і захіхікала. Одна вихователька щось на вухо розказувала іншій, зиркаючи на Таню, мабуть, то було щось смішне, бо друга істерично сміялась, так що від того реготу в неї підстрибував величезний живіт та відвислі груди.

– Добре, нам вже час рушати, але ми до вас ще приїдемо, – сказала Таня, ставши на підвищення, – будьте чемними і чекайте нас на Миколая. Всі листи до святого Миколайка кидайте в оцю скриньку, а хто не вміє писати, то малюйте. Пам’ятайте, що він приходить лише до чемних діток, слухняних, тих, хто добре вчиться і постійно до нього молиться. Отож давайте зараз помолимось «Отче Наш» і заспіваємо пісеньку «Ой хто, хто Миколая любить».

Усі повставали рівненько, виховательки перестали шептатись і побожно склали руки підносячи їх вгору. Діти молились від серця, часом плутаючи слова чи заміняючи їх зрозумілішими, їхні очі світились щирістю і Таня була впевнена, що Бог вислухає оті невинні душі.

Після пісні маленька дівчинка в штанах і платті поверх них підійшла і запитала:

– А що отець ість на небі?

– Що ти маєш на увазі? – не зрозуміла Таня.

– Ну, ми молилися «Отче наш, що їси на небесах». А що він їсть?

– А! Розумію, то не їси, а єси. «Єси» означає «Є», Отче наш, ти, що є на небі. А слова ми говоримо такі особливі, що тільки в молитві вживаються, тому ти їх, мабуть, і не знала. Це із церковнослов’янської мови слова, вони особливі і не перекладаються українською, бо в нашій мові їм непросто підібрати відповідники.

– А які ше слова?  – запитала дівчинка зацікавившись.

– Ну, наприклад, під час святої літургії ми співаємо "осанна во вишніх", а людям вчувається «Оксана на вишнях», або "Чаю воскресіння мертвих" – а хтось думає про чай, і багато інших.

– А яких ше? – не вгамовувалась дівчинка. Видно було, що розмова зацікавила її.

– "Імами ко Господу приступім" – для когось то означає, що і мами мають приступити до Господа. Наступного разу я тобі ще щось цікаве та пізнавальне розкажу, а тепер біжи.

На дворі вже темніло, всежтаки осінь, по четвертій ніч надворі.

До Тані підійшла та дівчинка, що водила по інтернату, Світлана.

– Не залишайте мене тут, мене будуть бити за те, що я вам показала ту кімнату. Заберіть мене з собою, я вже більше так не можу, – благала мала. Сльози потекли по її дитячому замурзаному обличчі. – Я хочу з вами, я буду вам прислуговувати, за хатою припельную, буду робити все, що скажете, тільки не залишайте мене тут, я вас благаю.

Тані так було шкода малу і вона залюбки б забрала її з собою, але це було неможливо, тому що протизаконно.