Слава ЗСУ!

Уздовж тротуару по проїзджій частині працівник жеку пхав возик із придорожнім сміттям, на ногах – потріскані та захляпані будрозчином кирзаки, спортивні штани з лампасами заправлені в чоботи, на голові шапка, чимось схожа на сачок для метеликів. Назагал він весь був такий зашморганий, обличчя порепане, сиві рідкі вуса частково прикривали тонкі посинілі губи, а поорані запалі щоки окреслювали чіткі вилиці. Куртка, завелика розміри на три, звисала, як на манекені і впадала у вічі іронічним оранжевим написом "ЛЕВ", що скоріш за все був абревіатурою чогось "львівського"  – дві інші букви Таня не змогла розшифрувати. Тачанка отого працівника також облізла і на ній виднілись багаторічні нашарування фарби, що символізували передвеликодні весни, бо саме в цю пору фарбують жеківський інвентар. Зелений, синій, жовтий цікаво переплелись, як мазки на картинах імпресіоністів, чи радше пуантелістів. Кольорові плями оптично змішувались утворюючи нові відтінки – лососево-рожевий, фісташковий, баклажанно-індиговий.  При вправному продюсуванні ця тачанка могла б бути виставлена на екпозиції сучасного мистецтва. Її прогумоване колесо ритмічно виляло, крутячись навколо своєї орбіти. Це колесо на мить заворожило Таню, ввело її наче в стан  гіпнозу. Вона заглибилась в себе і підняла з дна спогадів щось для міркування та обдумування.

Згадала про Павла та вчорашню дискусію з ним про жінок. Він наполягав, що слабка половина  людства навмисно робить себе слабкою, придумує та роздуває болячки, чи зокрема соціальні несправедливості.

– У вас постійно щось болить, ви всі такі нещасні, вам те не можна і се не можна, то не можете підняти, сьо не можете опустити, руку подай, крісло посунь, підвези-піднеси, а самі насправді – сильні та здорові. Всю історію людства жалієтесь, що у вас права відбирають. Ось маєте тепер рівні  права – ідіть на війну, вбивайте, захищайте домівки та вмирайте, пензлюйте на лісоповали, на комбайни, скільки роботи на залізній  дорозі, шукайте корисні копалини, лупайте вугіль. Чому ніхто не біжить за такою рівністю, га? Перекинувши жіночу роботу на чоловіків – багато з яких тепер і посуд миють, і готують та за дітьми дивляться, не хапаєтесь за молоти та зубила. Чому? Бо ви себе вважаєте богинями, яким цілий світ має прислуговувати та догоджати.  Всі права односторонні – ви робите крок вперед в свободах, а чоловіки так і залишаються з тим, що мали. Було вам заборонено коротке волосся носити чи штани, а тепер можна, і ви це робите, а чоловіки ніяких змін не відчули, в спідницях не почали ж ходити. Чому так вигідно говорити про дискримінацію, коли так звана рівність обернулася обмеження прав чоловіків? Бо нема тут ніякої справедливості, тільки жіночий егоїзм. Мені дуже подобається історія про пса і кота, їхню логіку, вона ідеально ілюструє суть стосунків між чоловіком та жінкою. Чула?

– Ні, не чула, – відповіла Таня, розкладаючи в голові свої контраргументи по поличках.

– Ну пес собі думає: «Мені так добре тут живеться – годують смаколиками, буду мені превелику збудували, утеплили на зиму, щоб я не замерз, вигулюють мене, кісточки підкидають погризти, деколи в сіни пускають, ланцюг подовжили, щоб я міг вільніше бігати – такі фантастичні створіння, мабуть, вони БОГИ». А кіт думає так: «Мене шанують, розчісують, витребеньки купують, подушки під мене стелять – мабуть, я БОГ».

– Хах, дуже смішно, – іронічно зауважила вона.

– І така ж різниця між чоловіками та жінками, ви думаєте, що жінки – центр світу, пуп землі, сонце ненаглядне, і всі планети крутяться навколо вас і вашим теплом зігріваються.