Слава ЗСУ!

– Це робота Кузанського, ми особисто в нього придбали цей шедевр.

– Неймовірно гарна.

– Кому качачу лапку? – запитала пані Зеновія. – Давайте, я вам її покладу, отче, звернулась до Вінсента, то найсмачніша частина. А друга буде Олексі.

– Мам, кидайте собі, я і так постійно якісь делікатеси їм.

– Доброго забагато не буває, їж-їж, ото як змарнів по тих роботах, зранку до ночі.

– І чим ви займаєтесь, отче? – звернувся Олексій шанобливо.

– Я зараз відлучився від монастиря, живу окремо в будинку, що мені його здає лісник. Спокійно там і є можливість пороздумувати над життям.

– А чому відлучились від монастиря?

– Причин є багато, зараз би не хотів вдаватись в деталі. А як у вас справи, батько розказував, що ви школу хочете відкрити?

– Так, вже багато чого зроблено, бракує лише вправного керівництва. От можливо, ви нам як кандидатура і підійдете.

– Які умови?

– Розумієте, то повинна бути нова школа, і нова найперше в значенні системи навчання, з новими методиками. Діти приходять в 4 роки і закінчують у вісімнадцять, за цей час повинні стати ерудованими, з аналітичним гнучким складом розуму, з хорошими суспільними цінностями, також мають стати справжніми лідерами. Чи ознайомлені ви з сучасними тенденціями в педагогіці?

– Я окремо педогогіку не вивчав, але слухав декілька курсів в Швеції, в єзуїтів там є школа, і ми стажувались більше року. Шведи розробили унікальну систему освіти, дуже ефективну. Потім я ще брав невеликий курс з педагогіки Монтесорі в Палермо. Також дуже цікаво, але то для дітей молодшого віку. Декілька інших курсів, але вже більше пов’язаних із гомілетикою. Хоча два були лінгвіністичні – як мови викладати. Ви не повірите, але проходили ми їх у школі мормонів, в Огайо. Виявляється, мормони розробили унікальні в світі методики вивчення мов.

– І що вам припало до душі найбільше?

– Правду кажучи, я не є прихильником чогось одного конкретного, і в моєму уявленні педагогічна наука повинна бути більш еклектичною, вибирати з різних шкіл все найкраще.

– Ну не зі шкіл, а з ідей, концепцій, що сподобалось?

– Насамперед, це навчання ініціативності. Коли я вчився тут, в Україні, знання просто давались без розбору, завчи – і все. Але сучасний світ переповнений знаннями, і вони постійно змінюються, важливо в ньому швидко перебудовуватись, важлива гнучкість, а не енциклопедизм. І потім, закордоном, в єзуїтських школах нас вже вчили по-іншому, а саме самостійно шукати відповідей, добиратися до джерел, аналізувати матеріали. Вчитель – це ж лише модератор, що скеровує зусилля учнів в потрібному напрямку, а вчаться вони самі.

– Цікава така позиція, – підтримав Вінсента Владислав, – вчитись і так потрібно все життя, а завдання педагога – навчити вчитись. Підтримую.

– А які б іновації ви впровадили, якщо б мали нагоду? – продовжив Олексій.

– По перше я б відмінив курси – ну як в нас – перший курс, другий і так далі. Просто ввів би загальну кількість дисциплін із годинами та факультативами. Наприклад, треба послухати 75 годин історії цивілізації, 150 годин – англійської мови. І ще оцінки я б відмінив, абсолютно непотрібна штука.

Пані Зеновія зі своїми старомодними уявленнями про освіту вже не витримала іноваційних підходів і зробила зауваження.

– Ну і як без оцінок? Взагалі балаган почнеться, я собі того не уявляю.

– Насправді воно дуже дієво, але починати треба з чотирьох років.

– Мені це все дуже цікаво, – сказав Олексій, – чи не могли б ви так коротко описати на кількох аркушах ваше уявлення про педагогіку, коли матимете змогу, десь так до тижня часу? І чи зацікавлені ви в цьому проекті?