Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

— Меча сюди! — заволав він до зброєносця; хлопець кинувся виконувати наказ. Клеганів огир саме зіп’явся на ноги.

Грегор Клеган убив коня одним ударом, наполовину розрубавши бідоласі шию. Радощі натовпу змінилися на жахливий вереск. Огир впав на коліна, відчайдушно іржачи у останню мить життя. Грегор тим часом крокував полем до пана Лораса Тирела, затиснувши скривавлений меч у руці.

— Тримайте його! — вигукнув Нед, але його голос потонув у ревищі натовпу. На почесному помості усі галасували, а Санса плакала.

Все трапилося дуже швидко. Лицар Квітів саме кликав по свого меча, коли пан Грегор відкинув його зброєносця убік і сягнув рукою до поводу кобили. Та почула кров і стала дибки, Лорас Тирел заледве всидів у сідлі. Пан Грегор змахнув мечем і завдав страшного обіручного удару хлопцеві у груди, вибивши з сідла. Нажахана кобила побігла геть, а приголомшений пан Лорас залишився лежати у грязюці. Але щойно Грегор заніс меча для останнього удару, його перебив скрипучий голос:

— Ану залиш його! — І вдягнена у залізо рука смикнула його геть від молодого лицаря.

Гора обернувся у лютому мовчанні й накреслив своїм півтораком вбивчу дугу, вклавши в неї усю велетенську вагу свого тіла. Але Хорт упіймав і відвернув удара, а тоді цілу вічність двоє братів гамселили мечами один одного, поки прибитого пана Лораса виводили у безпечне місце. Нед бачив, як пан Грегор тричі націлювався убивчими ударами у шолом-собачу голову, але жодного разу Сандор не намірився на відкрите обличчя брата.

Кінець бійці поклав голос короля… і ще двадцятеро стражників. Джон Арин вчив їх, що очільникові війська належить мати гучний польовий голос; Роберт добре відповів свій урок на Тризубі. Саме цей голос зараз і рознісся над полем.

— ПРИПИНІТЬ СВАВІЛЛЯ! — гримів він. — В ІМ’Я ВАШОГО КОРОЛЯ!

Хорт впав на одне коліно. Удар пана Грегора розітнув повітря, і той нарешті прийшов до тями. Він кинув меча і витріщився на Роберта, оточеного Королегвардією, десятком лицарів і стражників. Не вимовивши ані слова, він обернувся і пішов геть, відіпхнувши з дороги Барістана Селмі.

— Хай іде! — крикнув Роберт, і на цьому все раптом скінчилося.

— Тепер Хорт стане переможцем? — запитала Санса.

— Ні, — відповів Нед. — Ще буде вирішальний герць між Хортом та Лицарем Квітів.

Але ближчою до істини виявилася Санса. За якусь мить пан Лорас Тирел з’явився пішки на полі у простому льоняному камізелку і мовив до Сандора Клегана:

— Я завдячую вам життям. Ви — переможець дня, пане, і справжній лицар.

— Ніякий я не лицар, — буркнув Хорт, але перемогу прийняв, і гаман переможця теж. А ще — можливо, вперше у житті — любов простого люду. Поки він ішов з поля до свого шатра, його гучно вітали усі глядачі, як один.

Нед рушив разом з Сансою до стрілецького поля, і дорогою до них пристали Мізинець, князь Ренлі та ще дехто з панства.

— Тирел не міг не знати, що його кобила у охоті, — казав Мізинець. — От клянуся вам, що хлопець саме так все і надумав. Грегор завжди полюбляв величезних завзятих огирів, у яких більше люті, аніж клепки в голові.

Здавалося, це його розважило. А от пана Барістана Селмі — аж ніяк.

— Подібні витівки не роблять лицареві честі, — суворо зазначив старий.

— Не роблять. Але приносять двадцять тисяч золотих, — посміхнувся князь Ренлі.

Того полудня стрілецьке змагання виграв хлопець на ім’я Анжей, посполитий без гербів і титулів з Дорнійського Порубіж'я. Він здолав пана Балона Лебедина та Джалабара Ксого на ста кроках після того, як усі інші лучники програли на коротших відстанях. Нед надіслав Алина розшукати молодика і запросити на службу до дружини Правиці, але хлопець розгарячів від вина, перемоги, казкового багатства і відмовив княжому посланцю.

Бугурт тривав десь із три години. Майже сорок вояків брали в ньому участь, серед них охочекомонні, заплотні лицарі, молоді зброєносці в пошуках слави. Вони билися затупленою зброєю посеред безладу, грязюки та крові. Тут і там складалися малі загони, які кидалися один на одного, а тоді раптом розпадалися і повертали зброю на самих себе, доки на полі не залишився стояти один-єдиний воїн. Переможцем виявився навіжений червоний жрець Торос із Миру — голомозий, з палаючим мечем у руці. Він уже вигравав бугурти раніше, бо вогняний меч лякав коней інших вояків, а Тороса не лякало геть нічого. Загальний рахунок включав три поламані кінцівки, розтрощену ключицю, з тузінь понівечених пальців та двох коней, яких довелося прирізати. Порізів, розтягів та синців було без ліку. Нед радів понад усе, що в бугурті не брав участі Роберт.

Попередня
-= 133 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар