Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Джон V

— Ви безнадійніші за всіх вилупків, яких я навчав, — оголосив пан Алісер Терен, коли всі зібралися у дворі. — Ваші руки створені для лопат, а не для мечів. Якби моя воля, послав би вас усіх свиней пасти або стайні вичищати. Але минулого вечора мені повідомили, що Гверен веде королівським гостинцем п’ятьох нових хлопців. Може, один чи двоє варті чогось більшого, аніж купка гною в базарний день. Отже, аби звільнити їм місце, я вирішив віддати вісьмох з вас князеві-воєводі — хай далі сам з вами панькається.

Одне за іншим він вигукнув імена:

— Ропух. Бутняк. Биця. Женишок. Пуздря. Макака. Пан Дурибан.

Останнім він зиркнув на Джона.

— І Байстрюк теж.

Пип тюгукнув і підкинув меча в повітря. Пан Алісер пришпилив його до місця зміїним поглядом:

— Віднині вас зватимуть братчиками Нічної Варти. Але хто раптом із цього запишається, той ще дурніший, ніж оця мартоплясова макака. Ви ще хлопчиська, зелені й пропахлі літом, а як прийде зима, то повиздихаєте усі, наче мухи.

На цьому пан Алісер Терен і полишив колишніх новобранців.

Хлопці зібралися навколо восьми названих, сміючись, лаючись та вигукуючи вітання. Гальдер ляпнув Ропуха по дупі пласким боком меча і заволав:

— Встань, Ропуше, лицарю Нічної Варти!

Гукнувши, що чорний братчик потребує належного коня, Пип стрибнув Гренові на плечі, й вони покотилися по землі з вереском та стусанами. Дареон кинувся до зброярні й повернувся з міхом кислого червоного. Поки хлопці пускали міха по колу, вишкіряючись, мов навіжені, Джон помітив Семвела Тарлі, що стояв на самоті під голим мертвим деревом у кутку двору. Джон тицьнув йому міха і спитав:

— Ковтнеш вина?

Сем хитнув головою.

— Ні, Джоне, дякую.

— Та ти здоровий?

— Вельми здоровий, справді, — збрехав товстунець. — І такий радий за вас усіх.

Кругле обличчя затремтіло, коли він спробував вичавити з себе усмішку.

— Ти колись будеш першим розвідником, як був твій дядько.

— Яким зараз є мій дядько, — наголосив Джон. Він не бажав визнавати, що Бенджен Старк загинув. Але не встиг нічого додати, як Гальдер закричав:

— Гей ви там, хочете самі усе випити?!

Пип вихопив міха з руки і пурхнув геть зі сміхом. Грен схопив його за руку, але Пип стиснув міха, і струмінь вина пирснув Джонові просто у обличчя. Гальдер гнівно заверещав на марну витрату доброго питва. Джон відплювався і став до боротьби. Матар та Джерен залізли на стінку і почали звідти обстрілювати усіх сніжками.

Поки Джон виплутався, маючи повну голову снігу та плями вина на вапенроку, Семвел Тарлі вже зник з двору.

Того вечора Трипалий Гоб зготував для хлопців особливу страву з особливої нагоди. Коли Джон прибув до трапезної, сам великий шафар провів його до лави коло вогню, а старші чоловіки тим часом ляпали його по плечах. Вісім нових братів розкошували над ягнячою тушкою з часником та пряним зіллям, прикрашеною гілочками м’яти та оточеною озером жовтої товченої ріпи з маслом.

— З власного столу князя-воєводи, — повідомив Бовен Марш. Іще подали салати з горошку, шпинату і зеленого ріп’яного бадилля, а потім миски заморожених чорниць з солодкими вершками.

— Гадаєте, ми служитимемо усі разом? — запитав Пип, поки хлопці радо наминали за обидва вуха.

Ропух скривився.

— Та збавте мене боги. Не маю вже сили дивитися на твої кажанячі вуха.

— Отакої! — мовив Пип. — Гава кпинить із крука — чорним пір'ям доріка. Тебе, друже Ропуше, напевне зроблять розвідником, аби тільки тримати якнайдалі від замку. Нападе Манс-Розбишака, а ти як піднімеш забороло, як покажеш лице — то він і дремене, галасуючи «пробі!».

Засміялися усі, крім Грена.

— Хоч би мене взяли в розвідники.

— Не одного тебе, а всіх нас, — заперечив Матар.

Кожен, хто носив чорне, вартував на Стіні, й кожен братчик мусив піднімати зброю на її захист, але справжнім бойовим серцем Нічної Варти були розвідники. Саме ці сміливці кидали виклик пущі за Стіною, крижаним горам на захід від Тіньової Вежі, саме вони перестрічали зі зброєю в руках свавільних дичаків, загадкових велетнів і страхолюдних снігових ведмедів.

— Не треба всіх, — буркнув Гальдер. — Я хочу в будівничі. Якщо Стіна впаде, нащо кому здадуться ті розвідники?

Братство будівничих об’єднувало каменярів та тесль, що впорядковували башти та палати, гірняків, що копали підземні ходи і товкли камінь для доріжок та під’їзних шляхів, лісників, що вичистили ліс, щойно той підходив надто близько до Стіни. Колись, за оповідками, вони видобували з заморожених озер глибоко у страхолюдній пущі велетенські брили льоду і везли їх на південь, аби підняти Стіну ще вище. Але ті дні минули століття тому; зараз вони тільки й могли, що об’їжджати її від Східної Варти до Тіньової Вежі, шукати тріщини або підталини і лагодити їх в міру спроможності.

Попередня
-= 188 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар