Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Саме Чет і вийшов на Джонів стукіт у двері.

— Маю справу до маестра Аемона, — мовив до нього Джон.

— Маестер спочиває. І ти мав би. Приходь зранку, тоді він, може, тебе й послухає. — І спробував зачинити двері.

Джон штовхнув їх чоботом.

— Справа нагальна. Вранці може бути пізно.

Чет спохмурнів.

— Маестер не звик, щоб його будили посеред ночі. Ти хоч знаєш, скільки йому років?

— Досить, щоб вітати прохачів чемніше, ніж ти, — відказав Джон. — Передай мої вибачення. Я б не турбував його спокій, якби справа не була важлива.

— А якщо я тебе прожену?

Джон вклинив чобота у двері.

— То стоятиму тут усю ніч, скільки треба.

Чорний братчик презирливо пирхнув, але двері відчинив.

— Чекай у бібліотеці. Там є дрова. Запали вогонь. Ще не вистачало, щоб маестер з-за тебе схопив застуду.

Доки Чет ввів маестра Аемона, вогнище зусиллями Джона вже тріщало й палахкотіло. Старий маестер був вдягнений у нічну сорочку, але навколо шиї мав ланцюга свого братства. Маестри не знімали його навіть уві сні.

— Мені буде зручно у кріслі коло вогню, — мовив він, відчувши тепло на обличчі.

Коли Аемон гарненько всівся і був укритий теплим хутром, Чет відійшов до дверей і став там на чатах.

— Вибачте, що збудив вас, маестре, — мовив Джон Сніговій.

— Та ні, не збудив, — відповів маестер Аемон. — Я помітив, що як старішаєш, то потребуєш менше сну. А я вже дуже-дуже старий. Нерідко я пів-ночі сиджу і розмовляю з привидами, згадуючи часи, що минулися півстоліття тому, наче це було вчора. Таємничий відвідувач посеред ночі — то навіть якась розвага. Отже кажи, Джоне Сніговію, навіщо ти з’явився такої пізньої години?

— Прохати, аби Семвела Тарлі забрали з навчання і прийняли до братчиків Нічної Варти.

— То не клопіт маестра Аемона, — заперечив Чет.

— Наш князь-воєвода доручив навчання новобранців панові Алісеру Терену, — м’яко погодився маестер Аемон. — Тільки він вирішує, коли хлопець стає гідним проказати обітниці. Як ти, певно, знаєш і сам. То чому ж прийшов до мене?

— Бо князь-воєвода слухає вашої ради, — мовив Джон. — А ще тому, що саме ви пораєте хворих та поранених Нічної Варти.

— Хіба твій друг Сем хворий чи поранений?

— Скоро буде, — запевнив Джон, — якщо ви не допоможете.

Він розповів їм усе, навіть про те, як Привид кусав Раста за горлянку. Маестер Аемон слухав уважно, втупивши сліпі очі у вогонь, але Четове обличчя з кожним словом темнішало.

— Якщо ми не допоможемо Семові вижити, йому кінець, — закінчив Джон. — В науці меча він безнадійний. Моя сестра Ар’я порубала б його на шматки, а їй ще десяти нема. Якщо пан Алісер примусить його битися, то його напевне поранять чи вб’ють, і то дуже скоро.

Чет не стримався.

— Бачив я того товстуна у трапезній. Жирний кабан, а якщо ти правду кажеш, то ще й боягуз, яких світ не бачив.

— Може, й так, — зазначив маестер Аемон. — Скажи-но мені, Чете, що б ти зробив з таким хлопцем?

— Залишив би як є, — відповів Чет. — На Стіні слабакам не місце. Хай навчається, поки не буде готовий, хоч скільки це забере років. Пан Алісер або зробить із нього вояка, або вб’є — на те вже воля божа.

— Дурниці, — заперечив Джон. Він глибоко вдихнув, аби зібрати докупи думки. — Пам’ятаю, колись я запитав маестра Лювина, чому він носить навколо шиї ланцюга.

Маестер Аемон легенько торкнувся свого власного, попестив важкі металеві ланки зморшкуватими пальцями.

— Кажи далі.

— Він розповів, що маестрів комір виплетено з ланцюга, аби той пам’ятав про свою присягу служіння, — згадував далі Джон. — Я спитав, чому всі ланки зроблені з різних металів. До сірої ряси краще пасував би срібний ланцюг. Але маестер Лювин засміявся і відповів, що кожен маестер кує свого ланцюга, навчаючись. Різні метали позначають різні науки. Золото — науку про гроші та облік господарства, срібло — про зцілення, залізо — науку війни. А ще він сказав, що ланцюг позначає й дещо інше. Комір має нагадувати маестрові про державу, якій він служить, чи не так? Князі й вельможні пани — то золото, лицарі — то криця. Але з двох ланок не можна скувати ланцюга. Потрібні ще й срібло, чавун, свинець, мідь, спиж. То селяни, ковалі, купці й усі інші. Як ланцюг складається з усяких металів, так державі потрібні усякі люди.

Маестер Аемон посміхнувся.

— То й що?

— Нічна Варта теж потребує усяких людей. Чому б іще ми ділилися на розвідників, шафарів та будівничих? Пан Рандил не зробив з Сема воїна, і пан Алісер вже не зробить. Не можна перекувати свинець на залізо, скільки ти його не бий. Але хіба від свинцю немає користі? Чому б Семові не стати шафарем?

Попередня
-= 190 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар