Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Чет сердито скривився:

— Приміром, ось я шафар. Гадаєш, то легка робота для боягузливих? Та шафарі усю Варту на цьому світі тримають. Ми полюємо, засіваємо лани, пораємо коней, доїмо корів, возимо дрова, куховаримо. Хто тобі одяг пошив, га? Хто харчів з півдня привіз? Шафарі, ось хто.

Маестер Аемон був чемніший.

— Чи вміє твій друг полювати?

— Він ненавидить лови, — мусив визнати Джон.

— Чи може він зорати ниву? — запитав маестер. — Правити возом або кораблем? Забити корову на м’ясо?

— Ні.

Чет зловісно реготнув.

— Бачили ми, що буває з м’якотілими паничами, коли їх приставляють до роботи. Задаєш їм збити масло — натирають кривавих мозолів. Даєш сокиру, аби дрова рубали — відрубують собі ноги.

— Є дещо таке, на чому Сем знається краще за всіх у Варті.

— Слухаю? — перепитав маестер Аемон.

Джон сторожко зиркнув на Чета, що сердито світив своїми червоними чиряками коло дверей.

— Він міг би служити вам, — швидко проказав Джон. — Він уміє складати числа, читати і писати. Приміром, ваш Чет читати не вміє, а Клідас слабкий на очі. А от Сем прочитав усі книжки в батьковій бібліотеці. Гадаю, що й з круками упорається. Тварини-бо його люблять. Привид — так той сам до нього припався. Може, Семові й не судилося добре битися, але ж навіщо його марно губити, коли можна приставити до корисної справи? Нічній Варті бракує людей. Хай робить щось таке, чого інші не можуть.

Маестер Аемон прикрив очі. Джон був злякався, що старий заснув, але той нарешті відповів:

— Маестер Лювин добре тебе навчив, Джоне Сніговію. Схоже, ти працюєш головою так само вправно, як і мечем.

— То ви кажете…

— Я кажу, що поміркую над твоїми словами, — поставив крапку маестер. — А тепер, гадаю, мені час спати. Чете, проведи нашого юного брата до дверей.

Тиріон VI

Вони влаштували табір серед купки осик поруч з верхньою дорогою. Тиріон збирав сухі гілки, поки коні пили воду з гірського потічка. Він нахилився по розщеплену гілку і роздивився її прискіпливим оком.

— Оця підійде? Я не маю хисту розпалювати багаття. То був клопіт Моррека.

— Багаття? — запитав Брон, спльовуючи. — Прагнеш смерті, курдупелю? Чи просто з’їхав з глузду? Вогонь приманить гірські роди за кілька верст. А я маю намір скінчити цю мандрівку живим, Ланістере.

— І як ти сподіваєшся це зробити? — спитав Тиріон. Він встромив суху гілку під пахву і пошукав ще серед куцих кущиків під ногами. Спина йому боліла від нахилів. До того ж вони ще й їхали від самого світанку. Пан Лин Корбрей з кам’яною мармизою випровадив їх крізь Криваву Браму і наказав ніколи не повертатися.

— Пробитися силою ми ніяк не зможемо, — відказав Брон, — але двоє пройдуть швидше, ніж десятеро, і привернуть менше уваги. Що менше днів пробудемо у цих горах, то скоріше дістанемося річкового краю. Тож я кажу: треба їхати якомога швидше. Долати шлях уночі, а вдень ховатися. Уникати дороги, як тільки зможемо, не галасувати і не палити багаття.

Тиріон Ланістер зітхнув.

— Чудовий план, Броне. Спробуй його втілити, якщо бажаєш… та пробач мені, якщо я не затримаюся, щоб тебе поховати.

— Ти гадаєш пережити мене, коротун?! — вишкірився найманець. У його усмішці зяяла темна дірка на тому місці, де щит пана Вардіса Егена зламав йому зуба навпіл.

Тиріон знизав плечима.

— Їхати уночі якомога швидше означає напевно скотитися з гори і скрутити в’язи. Я волію за краще пересуватися неквапливо, без метушні. Я знаю, як ти любиш конятину, Броне, та якщо наші коні впадуть під нами цього разу, нам доведеться сідлати сутінькотів… і як не пнися, а гірські розбишаки однак знайдуть нас першими. В них тут, мабуть, скрізь очі.

Він повів рукою в рукавиці понад високими вивітреними скелями, що оточували їх з усіх боків. Брон скривився.

— Тоді нам край, Ланістере.

— А коли так, вважаю за краще померти з вигодами, — підхопив Тиріон. — Нам потрібен вогонь. Ночі тут холодні, а гаряча їжа зігріє нас зсередини і підніме дух. Гадаєш, тут є якась дичина? Пані Ліза ласкаво обдарувала нас немаленькою торбою солонини, твердого сиру та сухарів. Але я не хочу зламати собі зуба так далеко від найближчого маестра.

— Я можу добути м’яса. — Темні очі Брона зиркнули з підозрою з-попід купи чорного волосся. — Я мав би залишити тебе тут, біля твого дурного багаття. Якби я забрав твого коня, то сам утік би куди певніше. Що б ти тоді робив, коротун?

— Помер, швидше за все. — Тиріон нахилився за іншою гілкою.

— Гадаєш, я б так не вчинив?

— Вчинив би тієї ж миті, коли б від цього залежало твоє життя. Ти ж бо дуже швидко вгамував свого приятеля Чігена, який отримав стрілу в живіт.

Попередня
-= 191 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар