Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Прапор Старків віз Алин. Коли він натягнув повід біля пана Беріка, щоб обговорити щось, Санса аж задивилася на нього. Алин був гарніший за Джорі, ще й одного дня стане лицарем.

Башта Правиці здавалася такою порожньою, коли вони поїхали, що Санса рада була побачити навіть Ар’ю, коли та прийшла снідати.

— А де усі? — запитала сестра, знімаючи скоринку з червоного помаранча. — Чи батько послали їх ловити Хайме Ланістера?

Санса зітхнула.

— Вони поїхали з паном Беріком, аби зняти голову з пана Грегора Клегана.

Вона повернулася до септи Мордани, яка їла вівсяну кашу дерев’яною ложкою.

— Септо, скажіть, пан Берік виставить голову пана Грегора на його власній брамі чи привезе назад до короля?

Минулого вечора вони сперечалися про це з Джейною Пул. Септа сахнулася з жаху.

— Не личить юним паннам обговорювати такі речі за сніданком! Де твоє виховання, Сансо? Їй-бо, останнім часом ти поводишся не краще за свою сестру!

— А що зробив Грегор? — запитала Ар’я.

— Спалив якесь село, убив багато людей, разом з жінками та дітьми.

Ар’я скривилася.

— Хайме Ланістер убив Джорі, Геварда і Вила. Хорт убив Мику. Хтось мав би зняти голови з них.

— Це не те саме, — відказала Санса. — Хорт на службі в Джофрі, він охороняє його життя. А твій різницький посіпака напав на принца.

— Брешеш, — відповіла Ар’я. Вона так стиснула помаранча у руці, що поміж пальців потік криваво-червоний сік.

— Лайся собі, скільки хочеш, — безтурботно мовила Санса. — Як я вийду за Джофрі, більше не зможеш. Тобі доведеться мені кланятися і казати «ваша милість».

Раптом вона заверещала. Ар’я кинула помаранча через стіл, і він з чваканням ляпнув Сансу просто по лобі, а тоді звалився їй на коліна.

— У вас сік на лобі, ваша милість, — відказала Ар’я.

Сік стікав по носі та щипав очі. Санса витерла його серветкою, але заверещала знову, коли побачила, що сталося з чудовою шовковою сукнею вершкового кольору.

— Ти потвора! — закричала вона сестрі. — Треба було зарізати тебе, а не Панночку!

Септа Мордана скочила на ноги.

— Ваш вельможний батько знатимуть про це! Негайно йдіть по своїх кімнатах! Зараз же!

— Я теж? — В очах у Санси стояли сльози. — Так нечесно!

— Це не обговорюється. Ідіть!

Санса вийшла, задерши носа. Вона мала стати королевою, а королеви не плачуть. Принаймні не там, де бачать люди. Коли вона дійшла до опочивальні, то засунула двері й зняла сукню. Червоний помаранч залишив криваву ляпку на коштовному шовку.

— Ненавиджу її! — заволала вона. Тоді зібгала сукню жужмом і жбурнула її у холодний комин на вугілля від вогню минулої ночі. Коли Санса побачила, що пляма просочилася й на нижню сорочку, то мимоволі почала схлипувати. Потім рвучко стягнула з себе решту одягу, кинулася у ліжко і плакала, поки не заснула.

Коли септа Мордана постукала у двері, вже настав полудень.

— Сансо, твій вельможний батько хочуть тебе бачити.

Санса сіла у ліжку.

— Панночка, — прошепотіла вона. Якусь мить їй здавалося, що лютововчиця знаходиться десь тут у кімнаті і сумно дивиться на неї золотими очима, наче все розуміючи. «Наснилося», здогадалася вона. Панночка була з нею, вони бігали разом і… і… Згадка вислизала, як дощ між пальців. Сон зблякнув, і Панночка знову була мертва.

— Сансо! — Стук у двері повторився, цього разу сильніше. — Ти мене чуєш?

— Так, септо, — відізвалася вона. — Можна мені хвильку, щоб одягтися?

Її очі залишалися червоними від плачу, але вона зробила все можливе, аби гарно виглядати.

Коли септа Мордана провела її до світлиці, князь Едард сидів, зігнувшись над велетенською, переплетеною у шкіру книгою, випроставши під столом ногу в лубках.

— Заходь, Сансо, — мовив він зовсім не сердито, коли септа пішла по її сестру. — Сядь коло мене.

Він закрив книгу. Тим часом септа Мордана повернулася, міцно тримаючи Ар’ю, яка шалено видиралася. Санса вдягла гарні блідо-зелені одамашкові шати, а на обличчі зобразила покірність і каяття, проте її сестра залишилася у тому самому одязі зі шкіри і дерги, який мала на собі за сніданком.

— Ось і друга, — оголосила септа.

— Дякую вам, септо Мордано. Я волів би говорити з дочками наодинці, якщо ваша ласка.

Септа вклонилася і пішла з кімнати.

— Все почала Ар’я, — швидко мовила Санса, не бажаючи поступатися першим словом. — Вона назвала мене брехухою і кинула помаранча, який зіпсував сукню вершкового шовку, яку мені подарувала королева Серсея, коли я заручилася з Джофрі. Вона ненавидить мене за те, що я виходжу за принца. Вона хоче все зіпсувати. Пане батьку, вона зневажає все гарне, шляхетне та пишне.

Попередня
-= 201 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар