Слава ЗСУ!

Він витяг чистого аркуша паперу і вмочив перо у каламар.

«Його королівській милості Станісу з дому Баратеон», лягли на папір перші слова. «До часу, коли ви отримаєте цього листа, ваш брат Роберт, наш король останні п’ятнадцять років, буде вже мертвий. Його смертельно поранив дикий вепр під час ловів у королівській пущі…»

Літери судомилися і стрибали на папері; рука з пером зупинилася. Князь Тайвин та пан Хайме були не з тих, хто покірно приймає безчестя. Вони битимуться, а не тікатимуть. Певна річ, князь Станіс після убивства Джона Арина остерігався, як міг, але ж зараз він мав би рушити на Король-Берег морем з усією своєю силою, поки Ланістери не виступили суходолом.

Нед ретельно добирав кожне слово у листі. Коли він скінчив, то підписав листа: «Едард Старк, князь на Зимосічі, Правиця Короля, Намісник і Господар на Державі», струсив листа піском, склав його удвоє і взявся топити віск для печаток на полум’ї свічки.

Поки віск танув, він подумав, що його намісництво має бути коротким. Новий король сам обере собі Правицю, і Нед зможе поїхати додому. Думка про Зимосіч викликала на обличчі слабку посмішку. Він хотів знову почути сміх Брана, виїхати на соколині лови разом з Роббом, погратися з Ріконом. Він прагнув відійти до сну без сновидінь у власному ліжку, міцно обійнявши свою кохану дружину Кетлін.

Кайн повернувся, коли він прикладав печатку з лютововком до м’якого білого воску. З ним був Десмонд, а між ними йшов Мізинець. Нед подякував стражникам і відіслав їх.

Пан Петир був вдягнений у синю оксамитову сорочку з пишними рукавами і сріблясту делію з візерунком із пересмішників.

— Гадаю, вас належить привітати, — мовив він, всідаючись без запрошення.

Нед спохмурнів.

— Король лежить тяжко поранений на порозі смерті.

— Я знаю, — відповів Мізинець. — А ще я знаю, що Роберт поставив вас господарем на державі.

Недові очі блимнули на королівську грамоту з цілою печаткою просто коло нього на столі.

— І як же ви дізналися, пане мій?

— Варис натякнув, — відповів Мізинець, — а ви оце щойно підтвердили.

Недове обличчя скривило гнівом.

— Клятий Варис зі своїми пташками. Кетлін правду казала: він знається на якихось чорних мистецтвах. Я йому не вірю.

— Чудово. Ви вже дечого навчилися. — Мізинець перехилився наперед. — І все ж гадаю, ви витягли мене посеред ночі не для того, аби побалакати про євнуха.

— Ні, не для того, — погодився Нед. — Я знаю таємницю, задля збереження якої вбили Джона Арина. Роберт не залишає по собі жодного законного сина. Джофрі та Томен є байстрюками Хайме Ланістера від його кровозмісного перелюбства з королевою.

Мізинець підняв брову.

— Який жах, — мовив він, ясно даючи зрозуміти, що анітрохи не вражений. — І дівчинка теж? Аякже. Отже, коли король помре…

— То престол за правом перейде князеві Станісу, старшому з двох Робертових братів.

Міркуючи над питанням, пан Петир попестив свою гостру борідку.

— Начебто так. Якщо тільки…

— «Якщо тільки», шановний пане? Ніяких «якщо» тут бути не може. Станіс є спадкоємцем престолу. Це не можна змінити.

— Без вашої допомоги Станіс трон не візьме. А ви, якщо маєте розум, передасте його Джофрі.

Нед витріщився на нього скам’янілими очима.

— Хіба в вас немає навіть краплі честі?

— Крапля, може, десь і є, — недбало відповів Мізинець. — Та ви краще вислухайте. Станіс вам не друг. Мені теж. Його навіть власні брати ледве терплять. Він зроблений з чавуну, важкого та непіддатливого. Він, певна річ, призначить нового Правицю і нову малу раду. Вам він, поза сумнівом, подякує за те, що передали йому корону, але великої любові ви не дочекаєтеся. Його сходження на престол означатиме війну. Станіс не зможе носити корону спокійно, поки Серсея та її байстрюки живі. А ви гадаєте, що князь Тайвин сидітиме і дивитиметься, як голову його дочки приміряють на шпичака? Кастерлі-на-Скелі миттю повстане. І не тільки він. Роберт мав ласку пробачати людей, які служили королю Аерису — аби вони дотримувалися вірності трону. Та Станіс не такий поблажливий. Він, приміром, не забуде облогу Штормоламу. А князі Тирел і Рожвин не насміляться про неї забути. Всі, хто бився під драконячими прапорами або повставав разом з Балоном Грейджоєм, матимуть привід боятися за себе. Посадіть Станіса на Залізний Трон — і кажу вам, держава спливе кров’ю.

— А тепер глянемо на інший бік монети. Джофрі усього дванадцять років, а господарювати Роберт поставив вас, пане. Ви Правиця Короля, Намісник і Господар на Державі. Влада належить вам, князю Старк. Вам тільки слід простягти руку і взяти її. Замиріться з Ланістерами. Звільніть Біса. Одружіть Джофрі з вашою Сансою. Видайте молодшу дівчинку за принца Томена, оженіть вашого спадкоємця на Мирцелі. Джофрі стане повнолітнім через чотири роки. До того часу він дивитиметься на вас, як на другого батька. Якщо ж ні… чотири роки — довгий строк, пане. Досить довгий, аби позбавитися князя Станіса. Тоді, якщо Джофрі чинитиме клопіт, ми зможемо розкрити його маленьку таємницю і посадити на престол князя Ренлі.