Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Спать полягали всі там, де стояв корабель на причалі.

Взявши за руку, мене посадила від інших окремо,

Поруч лягла на піску і розпитувать стала богиня.

35] Оповідати про все їй тоді розпочав я докладно.

Мовила так наостанку до мене Кіркея-владарка:

«Так і повинно було воно статись. Та все ж ти послухай,

Що я скажу і про що тобі потім сам бог нагадає.

Спершу сирен ти зустрінеш, що чаром своїм нездоланним

40] Кожну людину чарують, яка лиш до них підпливає.

Хто до сирен несвідомо наблизиться й тільки почує

Голос їх, той вже додому не вернеться, діти й дружина

Не побіжать уже взустріч йому, не радітимуть шумно,

Дзвінкоголосим-бо співом сирени його зачарують,

45] Сидячи там на лужку; наче гори, навкруг височіють

Кості загиблих людей, тільки шкіра на них дотліває.

Ти ж поуз них пропливи, заліпивши супутникам вуха

Воском медяним розм'яклим, шоб часом вони не почули

Співу того. А схочеш ти сам їх послухати пісні,

50] Хай тебе міцно вірьовками стійма прив'яжуть за руки

Й ноги до щогли швидкого твого корабля, щоб безпечно

Міг ти від співу сирен усю насолоду відчути.

А як благатимеш ти розв'язати й наказувать будеш,

Линвами хай до щогли тебе ще міцніше прив'яжуть.

55] А як зуміють вони провести повз сирен корабель твій.

То не скажу тобі зараз докладно, яку тобі далі

Вибрать дорогу, - сам ти тоді вже порадитись мусиш

З розумом власним, - але про обидві тобі розповім я.

Скелі стрімкі на одній ти побачиш дорозі, під ними

Хвиля реве гомінка синьоокої там Амфітріти.

Скелі блуденні - так їх щасливі боги називають.

Птахи і ті пролітати не сміють повз них ані навіть

Тихі голубки, що носять амбросію батькові Зевсу, -

Кожного разу одну із них рівна вихоплює скеля,

65] Й мусить новою щоразу число їх поповнювать батько.

Жоден тих скель не минув корабель, що до них наближався,

Тільки самі їх уламки й тіла мореплавців одважних

Хвиля та вихри вогнисті по морю бурхливому носять.

Тільки один ті скелі минув корабель мореплавний,

70] Всюди уславлений Арго, коли від Еета вертався.

Був би і цей корабель об скелі високі розбився,

Та провела його Гера, що дуже Ясона любила.

В іншому напрямі теж є дві скелі - широкого неба

Бескидом гострим сягає одна, оповита у темну

75] Хмару, - чистим повітря над ним не буває ніколи,

Влітку чи то восени та хмара над ним не зникає.

Смертному ані зійти на ту скелю, ні з неї спуститись,

Навіть хоч би й з двадцятьма руками він був і ногами,

Надто-бо рівна та скеля, немовби обтесана гладко.

80] Є там печера хмурна посередині скелі тієї.

Прямо на захід вона до Еребу лежить, - мимо неї

Ти із доладним прямуй кораблем, Одіссею пресвітлий.

Ще ні один чоловік боєздатний, стріляючи з лука,

З моря не міг досягнути глибокої тої печери.

85] Скілла живе там жахлива, що гавкає несамовито.

Голос її скавучить, немов у щеняти малого,

З вигляду ж - люте страхіття вона, і нікому не мило

З нею стрічатися, навіть коли б якийсь бог її здибав.

Ніг аж дванадцять у неї, і кожна - огидно потворна,

90] Шість в неї ший довжелезних, на кожній страхіття жахливу

Голову має, а в ній - рядами потрійними зуби,

Часто і міцно поставлені, чорної сповнені смерті.

До половини сховавшись у темній печері глибокій,

Голови всі виставляє вона із провалля страшного,

95] Й пильно чигає зі скелі, і ловить дельфіни, й тюлені,

Й більші потвори морські, які тільки може вхопити,

Безліч-бо їх випасає в морях гомінка Амфітріта.

Ще не хвалився ніхто з моряків, що безкарно проїхав

Він з кораблем повз неї, бо кожного пащею Скілла

100] Зразу ж хапає з мужів, що пливуть кораблем темноносим.

Другу скалу, невисоку, побачиш ти там, Одіссею,

Близько від першої, так як із лука стрілою сягнути.

Дика смоковниця, листям рясніючи, там височіє.

Чорну там воду внизу божиста ковтає Харібда,

105] Тричі ковтає на день і тричі на день викидає

З себе. Отож не наблизься, коли вона має ковтнути,

Бо не врятує тоді тебе навіть землі потрясатель.

Ближче до Скілли тримайся й пою неї жени якнайшвидше

Ти корабель свій, бо краще супутників шість загубити,

110] Аніж усіх заодно з кораблем їх утратити разом».

Так говорила вона, я ж у відповідь мовив до неї:

«Отже, тепер всю одверто скажи мені правду, богине:

Попередня
-= 294 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар