Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

Солдат за цей час геть заріс кошлатою бородою, в якій зовсім зникли сліди бакенбардів; з вигляду він постарішав і хоч тримався ще браво, але колишньої самовпевненості вже не було. Андрій же ніби ще дужче змужнів, розвинувся в своїх атлетичних формах, але вигляд мав понурий, і в його очах таїлася туга.

За окремим столом товариші попивали горілку й старанно заїдали її накришеною в миску свининою та смаженою на салі картоплею. ■ ,. •

Красуня Уляна то вбігала, то вибігала з хати. Коло шии-квасу стояло двоє селян, похиливши голови, і покірно чекали, поки впорається з усім господиня; один із них, низенький, білявий, прибитий нуждою, не підводив очей, а безнадійно дивився на свої босі, вкриті засохлою грязюкою ноги, а другий, стрункіший, чорнявий, примруживши очі, пильно оглядав усю корчму і часто зупиняв їх на тих, що вечеряли, підозріло похитуючи головою. -

"• Був ще в корчмі Уляниній і п’яний гість; але він напів-лежав на лаві з блаженним виразом очей; димив своєю люлькою й часто спльовував; він, мабуть, мріяв тільки про те, як би швидше заснути. .

— Що ж, хазяйко,— заговорив знову бадьоріший і хитріший селянин, коли Уляна сіла за шинквасом,— чи ми діждемось од вас ласки?

— Давай гроші, то й ласки відпущу тобі, а наборг —». немає! — усміхнулась вона холодно й трохи пиховито.

— Та де ж тобі зараз узяти гроші, коли ми й так до

рубця обірвалися; он у нього коня вкрали, а в мене —* пару волів. Ми цілісінький день вилазили по всіх ярах і нетрищах, і вилазили даремно, ніг під собою не чуємо, животи попідводило, то хіба ти й чарки горілки, й шматочка сала не даси?

— Авжеж, не дам! — відповіла господиня.—Он той на лаві, здається, з вашого ж села, так уже й носом клює,— так надавала... -

— Атож! — мугикнув той, що курив.

— 'Та яке нам діло до того? — наполягав брюнет.— Ти нас уконтентуй... Кажуть тобі: голодні, мов пси, а віддамо після, не бійся... В тебе ж християнська душа, а не жидівська, ти зрозуміти можеш?..

— У неї жіноча душа,— докинув той, що лежав.

Блондин тільки безнадійно зітхав і переступав з ноги на

ногу.

— Так-то воно так,— стояла на своєму Уляна, лузаючи насіння,— та й мені ж добро з неба не падає... Теж потіти не раз доводиться... А з вашого брата часто, як із святого, не візьмеш нічого... .Прийде котрий, сльозу пустить—пограбували, обікрали, зглянься, мовляй... А його, може, ніхто й не пограбував, а він просто, щоб ошукати, казку приплів, та й годі!

— Та бога ти бійся... Камінна!

— Та що ти бога? Бога позивати мені не доведеться... А що камінна я, то ти брешеш: задарма статкувати для всякого не буду, а пришли карбованця, другого, третього, то й поворожу, і розшукаю, і хворим ще допомагаю... всяку напасть на людях і на худобі зашіптую, а ти... камінна!

— Вона не камінна! — заступився підпилий селянин.-— Камінь холодний і твердий... а вона — м’яка й гаряча!.. У!

— А ти, коли напився, як свиня, то лежи тихо!—підвищила голос господиня.— Лежи та мовчи, а то я тебе так угрію, що цілий рік згадуватимеш мою ласку...

— Овва! — одрізав був на її погрозу той, що лежав, але Уляна крикнула: «Ну!», і він одразу замовк.

— Уваж їм, хазяєчко,—■ заступився нарешті й солдат та селянин,— голод же не тітка, а збиток я поповню.

— Невже свого не послухаєш?.. Тут рука руку... Круть-верть, а в черепочку смерть! — встряв знову п’яний.

— Не мели й не перележуй хати!—попрямувала була з войовничими намірамц господиня до лави, але спинилась і кинула солдатові: — Бач, жалільник який знайшовся,— огризнулася вона, але в голосі її вже прозвучало більше лагідності.— Теж на чужий рахунок щедрий!

— Та павукові зайва муха павутиння рве,—мовив Дмитро між іншим, одламуіочи великий шматок паляниці.

— А хата — покришка,— додав Андрій.

— Ну нехай уже й так,— підвелася Уляна,— нагодую вас, знайте мою добрість, а вже потім — як совість ваша: згадаєте вдову — спасибі, а забудете — хай вас бог судить.

— їй-богу, згадаємо,— зітхнув блондин.

— Як не згадати! — труснув чуприною брюнет.— Ось

тільки розгорюємо де карбованця, то зразу ж і до тебе по пораду. ч

— Дуже добре, любий мій, не пошкодуєш! — І вона хутко вискочила до сіней.

— Чорт, а не жінка! — сплюнув п’яний і заходився знову натоптувати люльку.

Двері відчинилися, і швидко ввійшла господиня, поклала на другий стіл паляпищо, шматок сала й поставила пляшку горілки.

Голодні посідали й жадно заходилися трапезувати.

*** Сліпа хата,—сказав солдат,—хоч би де бликавка.

Попередня
-= 108 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар