Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

Перекупки хотіли були підійти просто до цепу, що оточував партію, але сердитий фельдфебель гримнув на них і показав їм місце далі. Жінки посідали на деякому віддаленні, майже проти конвою, що охороняв воза з Кармелюком. Зразу ж до них почали підходити солдати й купувати їжу; вони торгували, точили баляндраси, перекидалися жартами — одне слово, одводили душу після довгої й нудної дороги.

Прийшли й денщики офіцерів — закупити провізії для начальства, що розташувалося осторонь на розстеленій на землі бурці, й, позубоскаливши, теж відійшли.

Андрій мовчки спостерігав ці сцени; здавалося, якась нова думка починала формуватися в його голові.

Нараз він швидко обернувся до своїх товаришів; в очах його спалахнув яскравий вогник; всі риси обличчя загорілися натхненням.

— 6, братці-голубчики!.. — промовив він швидко.— Благословіть провіант закупити.

— Купуй! Проси їхнє благородіє,— загомоніли кругом ареінтанти.

— Що ти надумав? Скажи! — шепнула Уляна, вп’явшись Андрієві в руку.

— Чш! Мовчи... Слухай! — відповів ледве чутно Андрій і звернувся до найближчого солдата з проханням передати фельдфебелеві, що партія хоче закупити провіанту й просить їх благородіє, щоб він дозволив йому зробити цю купівлю.

Андрієві здалося, що минула ціла вічність, поки солдат сходив до фельдфебеля, поки зібрали гроші й поки, нарешті, прийшов дозвіл. І аж коли він у супроводі двох вартових попрямував до групи перекупок, тільки тоді зітхнув він БІЛЬ-но й навіть інстинктивно підніс був руку, щоб перехреститися, та вчасно схаменувся...

І ось вони спинилися коло ряду перекупок. Андрій на мить оглянувся в бік гусарів, що оточували Кармелюка, ніби зміряв очима відстань,—вона була невелика...

— Пироги! Бублики! Сластьони! Риба печена! Ноги свинячі!— загаласували одразу всі перекупки, простягаючи * Андрієві зразки свого товару.

Андрій скептично глянув в один кошик, у другий...

— Ге-ге-ге! Що ж до за товар? — сказав вігі глузливо й протяжливо свиснув.

— Чого свистиш, ідоле? Чортів, чи що, скликаєш? — суворо обірвав його конвойний.

— Не по Губі їхньому мордородію чи не по кишені,— іронічно зауважила гладка перекупка з червоним огрубілим од вітру обличчям, у засмальцьованому фартусі й великій хустці, перехрещеній на грудях.

— Чи по губі, чи по потилиці, а тільки нічого купувати, тітонько,— голосно промовив Андрій.— Нам треба багато, нас же сорок душ і одна формена жінка.

Останню фразу вія голосно викрикнув, з особливою гордістю.

— Аби гроші, а тут вистачить позатикати ваші пельки... Докупи ось у мене рибку печену, свіжа рибка. Гуртом усе дешево віддам!

Перекупка вийняла смажену рибу й подала її Андрієві. Той узяв її в руки й заходився пильно роздивлятися хвоста.

— Та чого ти її з хвоста роздивляєшся! — розсердилася гладка баба.— Ти ось на зябра дивись! Хоч і печені, а червоні.

Вона підняла хрящ, який прикриває зябра риби, й тицьнула її майже в обличчя Андрієві.'

— Та що ти мені зябрами межи очі тицяєш, коли* в неї в

хвості гандж! "

-Останні слова Андрій викрикнув навмисне голосно.

— У твого батька, дурню! — сердито плюнула перекупка й вирвала з Андрієвих рук рибину.

Зауваження гладкої баби викликало голосне схвалення серед солдатів.

— Дивись ти, босий ірод, а ще й перебирає! — виказувала баба, розходившись.

— Ну що ж, тітко. Чобіт дірявий, та в ньому козак бравий,-— весело підморгнув Андрій червонопикій бабі.— А як поможуть ноги, то й у гречку через пороги!

Ловко! —підтримали солдати, що підійшли до гурту.— По слово в кишеню не лізе.

Всі пожвавіли; та жарт арештанта не власкавив розгнівану матрону.

— Так би він скоро по гроші в кишеню ліз! — відповіла вона.— Ач ти, чортів син, риба йому не свіжа! Та чи ти їв коли таку, волоцюго чортів? Вона в мене ще сьогодні на сковороді підскакувала, як не підскочить і добрий козак навприсідки. Просто з води!

— А мені треба таку, щоб з рук випорснула і в воду втекла! — перебив її з гучним сміхом Андрій.

— І втекла б, утекла б, коли б я її зразу не вийняла з невода.

— Ге-ге, дірявий же в тебе невід, бабо! — скептично за-уважив Андрій.

Слухачі гучно засміялися, а перекупка остаточно знавісніла.

— А ти звідки знаєш, який він? — закричала вона, беручись у боки.— Бачив ти його? Га? Бачив? Кажи!

— Покійна бабуся казала, що сиділа в ньому й прорвала... Та одійди ти, сатано! Цур тобі! — відмахнувся Андрій од перекупки.— Я ж тільки горюю, що немає щуки.

Попередня
-= 277 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар