Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

Отже, у драматургії так чи інакше особа і діяльність Кармалюка знайшли своє відображення. У прозі ж після Марка Вовчка протягом сорока років жодного нового твору не з’явилося. Заповнити цю прогалину взявся М. Старицький. Задум і початок праці письменника над романом «Розбійник Кармелюк» припадають на 1902 р. Це був рік масових селянських виступів проти поміщиків на Полтавщині і Харківщині. На ці події М. Старицький відгукнувся віршами «Борвій», «І гвалт, і кров... справля сваволю сила» та «Занадто вже! Чим дихати нема!», в яких засудив криваву розправу царизму над учасниками руху. Таким же відгуком на тогочасні події був і роман «Розбійник Кармелюк», у якому відображалася боротьба проти соціального гноблення. Отже, в цьому романі, як і в «Останніх орлах», історія перегукувалася з сучасністю.

Перед тим, як створити свої історичні романи й повісті, Старицький наполегливо вивчав численні історичні праці, документи, спомини тощо, надруковані російською, польською, німецькою і французькою мовами як з історії України, так і з історії сусідніх держав. Джерелами для роману «Розбійник Кармелюк» М. Старицькому були згадана вже розвідка Ролле, а ще більше — значна кількість друкованих, а почасти й недрукованих пісень і переказів про Кармелюка, Частину з них письменник сам чув від селян, коли в 70-х і на початку 80-х р. щоліта жив у деяких селах на Поділлі. Цілком зрозуміло, що Старицький віддав перевагу народній творчості, а не розвідці Ролле, хоч частину фактів узяв і з неї, доповнивши їх народними переказами.

Ролле у своїй розвідці пише, що Кармалюк — кріпак пана Піглов-ського, народився 1787 р. в селі Головчиицях, тоді Літинського повіту,

1806 р. одружився і протягом шести років був у панському дворі. За якусь провину панський управитель 1812 р. віддав його в солдати, хоч на той час у ньогр була велика сім’я — дружина і три сини. Затуживши за сім’єю, Кармалюк незабаром утік із солдатів, два роки переховувався, а потім його спіймали.

Інакше розповідається про початок діяльності Кармалюка в одному з переказів («Киевская старина», 1886, VI). Тут говориться, що він був позашлюбним сином пана' в селі Головчинцях, а як підріс, то пан узяв його козачком до своїх шлюбних синів, коли ті їхали учитися за кордон. Після повернення з-за кордону пан одружив Кармалюка і поставив гуменним, а що гуменний з нього виявився нікудишній, то пан подарував його своїй сусідці. Кармалюк утік від неї. За це вона віддала його в солдати. Утікши з солдатів, він повернувся на батьківщину, знищив свою нову пані, а потім пана батька, зібрав ватагу і «гуляв» з нею на Поділлі, Волині та Київщині.

Цей переказ і став зав’язкою роману М. Старицького,— письменник тільки випустив з нього згадки про позашлюбне походження Кармалюка та про батьковбивство. У романі читач знайомиться з героєм саме тоді, коли він повернувся з-за кордону, з Франції, де два роки пробув із синами Пігловського. За кордоном Кармалюк здобув певну освіту, знання французької мови та виховання, вміння поводитись у вищому товаристві. Це вже не звичайний неписьменний кріпак, а кріпак-інтелігент, становище якого в умовах кріпосницького суспільства і панської сваволі значно важче. Така біографічна деталь дала можливість письменникові ввести його в панське середовище, вмотивувати ряд його пізніших пригод, отже і ширше показати це середовище, взаємини з ним Кармалюка. Разом з тим цією біографічною деталлю свого героя М. Старицький продовжує тему зображення долі кріпака-інтелігента, почату, мабуть, ще Радіщевим («Подорож з Пе-тербурга до Мо"скви», 1790 — розділ «Городня»). В пертій половині XIX ст. цю тему розробляли Бєлінський («Дмитрий Калинин»), Павлов («Именины»), Тимофеев («Художник»), Герцен («Кто виноват?», «Сорока-воровка») та інші письменники, зокрема Т. Шевченко (повісті «Варнак», «Музыкант», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали»). Найближчим з цих творів до роману М. Старицького була повість «Варнак» Т. Шевченка.

«А творчість народна робила своє діло... Вона складала чудові пісні й думи, переплітала дійсність з казковістю фантазії й окутувала ореолом слави смутний образ отамана Кармелюка»,— так закінчує свій роман М. Старицький. І цією народною творчістю письменник широко покористувався, теж сплітаючи правду з казковою вигадкою.

Крім згаданого переказу про початок діяльності Кармалюка, М. Старицький вводить у художню тканину роману і багато інших, чи то подаючи їх як розповіді персонажів, чи то розгортаючи в окремі епізоди. Так, наприклад, Старицький використав перекази про танець панночки на шляху перед Кармалюком та про покарання пані різками за те, що розповіла про нього в Києві (за романом —у Кам’янці-Подільському), про звільнення Кармалюком під виглядом офіцера своїх товаришів з в’язниці, про чаклунство Кармалюка, про «червоні чобітки», що в них нібито він взував панів, про поповича-секретаря у ватазі Кармалюка, про участь Кармалюка у панських облавах на себе та деякі інші. Переказ про пана, який на ^смерть перелякався кільця ковбаси, приставленої йому до грудей замість пістоля, і другий — про одержування Кармалюком грошей одного пана, позичених іншому, стали в романі основою епізодів, пов’язаних з панами Хой-нацьким і Сливинським. З переказів та статті Ролле Старицький взяв і відомості про переодягання Кармалюка.

Попередня
-= 324 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар