Слава ЗСУ!

Прекрасно – звеселів червонолюд. – Тоді справа вирішена?

Комісар злегка підняв долоню даючи знак, що ще не закінчив. Якийсь час мовчав. Геральт і Ярпен терпляче чекали.

Я ще -сказав врешті Вєнцк – відповідаю головою за те, щоб цей транспорт дійшов до місця призначення.

Знову замовк. Цього разу ніхто не переривав. Не підлягало сумніву, що розмовляючи з комісаром слід було звикнути до довгих перерв між реченнями.

Щоб добратись безпечно – докінчив після перерви - і у визначені терміни. А опіка над хворою може сповільнити швидкість цього маршу.

Йдемо з випередженням – запевнив його Ярпен, трохи почекавши. - З часом проблем немає, пане Вєнцк, терміни не завалимо. А щодо безпеки… Мені здається, що відьмак у компанії не зашкодить. Шлях йде лісами, аж до самої Лікселі, справа і сліва дика пуща. А пущею, як маєте знати, рискають різні недобрі створіння.

Справді – притакнув комісар. Дивлячись відьмакові у вічі, здавалось, зважує кожне слово.

Певні недобрі створіння, нацьковані іншими недобрими створіннями, все ще можна надибати у каедвенських лісах. Вони можуть загрожувати нашій безпеці. Король Хенсельт, знаючи про це, надав мені право наймати добровольців до збройного екскорту. Пане Геральте? Це б розв’язало ващу проблему.

Відьмак довго мовчав. Довше, аніж тривала вся промова Вєнцка, часто перемежована довгими паузами.

Ні – врешті сказав. - Ні, пане Вєнцк. Розставимо усі крапки над «і». Я готовий віддячити за надану пані Мерігольд допомогу, але не в такій формі. Можу доглядати за кіньми, носити воду і дрова, навіть готувати. Але не вступлю на королівську службу у якості найманого солдата. Прошу не розраховувати на мій меч. Не маю наміру вбивати таких, як ви зволили сказати, недобрих створінь за наказом інших створінь, яких теж не вважаю кращими.

Цирі почула, як Ярпен Зіґрін сильно засичав і закашляв у стиснутий кулак. Вєнцк спокійно дивився на відьмака.

- Розумію – відказав тихо. – Люблю зрозумілі ситуації. Дуже добре. Пане Зіґріне, прошу подбати, щоб не впав темп маршу. Що до вас, пане Геральте… Знаю, що виявитесь придатні і корисні у спосіб, який визнаєте належним. Було б ганьбою для мене і вас, якби вашу корисність розглядали як відплату за допомогу стражденній. Чи вона зараз ліпше почувається?

Відьмак підтвердив нахилом голови, як здалося Цирі, дещо глибшим і люб’язнішим, аніж звичайний поклон. Вєнцк не змінив виразу обличя.

Це для мене честь – повідав післ звичайної пази. – Беручи пані Мерігольд на віз мого конвою, беру на себе відповідальність за її здоров’я, зручність і безпеку. Пане Зіґріне, прошу дати наказ про виїзд.

Пане Вєнцк.

Слухаю, пане Геральте.

Дякую.

Комісар кивнув головою. Як здалося Цирі, дещо глибше і люб’язніше, аніж того вимагала звичайна удавана ввічливість.

Ярпен Зіґрін побіг вздовж колони, даючи голосні накази і вказівки, після чого висадився на козли, верескнув і шмагнув коня поводами. Віз шарпнувся і заторохтів лісною дорогою. Струс розбудив Трісс, але Цирі заспокоїла її, змінила компрес на чолі. Торохтіння присипляло. Чародійка швидко заснула, Цирі теж задрімала.

Коли прокинулась, сонце було вже високо. Визирнула споза бочок і пакунків. Віз, на якому їхала, був на чолі конвою. Наступним правив червонолюд з червоною хустиною, обкрученою довкола шиї. З розмов, які червонолюди вели між собою, Цирі дізналась, що його звуть Пауль Дагльберг. Поряд з ним його брат Реган. Також бачила Вєнцка, який їхав верхи, у супроводі двох коморників.

Плітка, кобила Геральта, приторочена до воза, привіталася тихим іржанням. Вона ніде не бачила свого каштанового і буланого Трісс. Напевне були позаду, разом з коноводами конвою.

Геральт сидів на козлах поряд з Ярпеном. Розмовляли тихо, попиваючи пиво з встановленого між ними анталека²² . Цирі нашорошила вуха, але швидко знудилась – дискусія торкалась політики, головно планів і намірів короля Хенсельта і якихось спеціальних служб і спеціальних завдань, які полягали у секретній допомозі для війни, яка загрожувала сусідові, королеві Демавенду з Аердіну. Геральт висловив зацікавлення, як саме п’ять возів солоної риби будуть спроможні зміцнити обороноздатність Аердину. Ярпен, не звертаючи уваги на дзвінке глузування у голосі Відьмака, пояснив, що деякі ґатунки риби такі цінні, що кілька возів вистачить на оплату річної платні панцерній хоругві, а кожна нова панцерна хоругва – вже значна допомога. Геральт запитав, чому та допомога аж така секретна, на що червонолюд заперечив, що якраз у тому і полягає допомога. Трісс кинулась уві сні, скинула компрес і невиразно забелькотіла. Зажадала від якогось Кевіна, щоб він тримав руки при собі, а зразу потім заявила, що призначення не уникнути. Врешті заявивши, що всі, абсолютно всі, є деякою мірою мутантами, спокійно заснула.