Слава ЗСУ!

- Я бачу, ти здивований. Дозволь я поясню, сядь. Хлопець сів, навпроти мудреця нічого не кажучи. Але як тільки літня людина збиралася за говорити, він запитав: "Як я тут опинився"?. Старий тихо відповів.

- Я в твоєму сні. Вірніше ти в моєму. Я переніс тебе в мій сон, щоб ми могли поговорити.

- І про що ж?

- Про Вресаях.

- Що тобі про них відомо?

- Не важливо, що мені відомо про них, важливе те, що я знаю, що їм треба від вас. На обличчі юнака з'явилося здивування.

- Що ж їм від нас треба? І звідки ти це знаєш?

- Не поспішай з питаннями. Я на все відповім по порядку. Я розмовляв з їх вождем, і він попросив, щоб я зв'язався з вами і повідомив, що вони чекатимуть вас на горі самотньої відьми.

Чейз хотів було поставити питання, але старець жестом зупинив його, і продовжив.

- Вони не уб'ють вас, їм треба дещо передати тобі, і повір мені, ця річ згодиться твоєму онукові. Хлопець круглими від здивування очима подивився на співрозмовника.

- Розумію зараз тобі важко все зрозуміти, але через сорок років, для тебе буде все ясно.

- Так означає, ти знаєш моє майбутнє?

- Знаю, але тобі його рано знати.

- Ну, хоча б що не будь, скажи з майбутнього. Скільки дітей буде, чи все буде добре?

- Все буде добре - глумливо відповів мудрець.

- Я серйозно запитую.

- Не можу, як чарівник ти повинен мене зрозуміти, я не маю права втручатися. Погано буде, і в першу чергу тобі. Але у тебе дійсно все буде добре. Що ж, тобі пора прокинутися.

- Почекай, а як же ти розмовляв з королем Вресаев? Він адже не міг пройти у ваш ліс.

- Вірно, не міг, але тобі і не зрозуміти всього. Зрозуміло за допомогою чаклунства. А зараз тобі краще прокинутися, якщо не хочеш бути убитим.

- Що? У старця спалахнули очі і хлопець прокинувся. Розплющивши очі він прислухався.

Стояла тиша, раптом позаду, хрускотіла гілка, і Чейз побачив над собою тінисту руку, з мечем. Він блискавично вихопив меч, і рубонув по руці. Меч впав на землю. Фігура з тіні стала щільною, і із стоном впала на коліна. Тут підскочили інші, хапаючись за зброю.

- Что случилось Чейз – испуганно спросила Лея.

- Люди тени - ответил парень.

- Где они - спросил обеспокоенный маг.

- Вокруг нас, они взяли нас в кольцо.

- Интересно сколько их - спросил Арден.

- Около двух десятков.

- И что теперь делать? - испуганно спросила девушка. - Я с ними еще ни разу не билася.

- Нічого страшного - сказав юнак. Дагорден розпали вогнище. Маг зробив, оскільки його попросили. Він змахнув рукою, і дрова полетіли у вогнище, потім витягнув праву руку і підпалив ці дрова вогнем чарівника. Все навкруги стало видно.

Деякий час все було тихо. Але як тільки подув легенький вітерець, з кущів з'явилися ледве помітні тіні. І відразу накинулися на четвірку друзів. Маг своєю силою утримував тил, прикриваючи друзів. Арден і Лея були біля мага, так щоб захищати його. А ось Чейз кинувся в саму гущу тіней. Дагорден допомагав дівчині, прикриваючи її зі спини. Одна з тіней накинулася на чарівника з дерева, але він вчасно ухилився і тінь подряпала йому, обличчя кинджалом, а потім маг спалив її полум'ям. Чейз тим часом вбивав ворогів одного за іншим.